Суворов Георгій Дмитрович

Георгій Дмитрович Суворов
рос. Георгий Дмитриевич Суворов[2]
Г. Д. Суворов у нижньому ряду посередині
Ім'я при народженні	рос. Георгий Дмитриевич Суворов[2]
Народився	17 травня 1919(1919-05-17) Саратов, РРФСР
Помер	12 жовтня 1984(1984-10-12) (65 років) Донецьк
Країна	СРСР
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Томський державний університет (РСФСР), Донецький Обчислювальний центр АН УРСР, Донецький державний університет
Галузь	математика, топологія
Заклад	Томський державний університет[3] Червона армія[3][4] АН УРСР[3]
Вчене звання	професор, з 1969 р. член-кореспондент АН УРСР[1]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	П. П. Куфарев, (Томський державний університет, РСФСР)
Вчителі	Лаврентьєв Михайло Олексійович
Відомі учні	Куфарев Борис Павлович, Ігор Семенович Овчинников, Галина Олександрівна Кузик, Самуїл Лейбович Крушкаль, Володимир Михайлович Міклюков
Аспіранти, докторанти	Vladimir Miklyukovd[5] Vladimir Ionind[5]
Нагороди

Георгій Дмитрович Суво́ров (17 травня 1919, Саратов, РРФСР — †12 жовтня 1984, Донецьк) — математик, член-кореспондент АН УРСР (з 1969); в Україні з 1965; засновник кількох нових напрямків в математиці і топології.

Уродженець г.Саратова (РРФСР), Г. Д. Суворов закінчив фізико-математичний факультет Томського державного університету в червні 1941. 1941 —1946 провів на службі в автодорожніх військах Радянської Армії (зараз Інженерні війська) і в «Особливому загоні підводно — технічних робіт», де служив військовим водолазом до травня 1946^[6]. За військову службу був нагороджений трьома медалями.

З жовтня 1946 навчався в аспірантурі Томського державного університету зі спеціалізацією в теорії функцій комплексної змінної під керівництвом П. П. Куфарева. Результатом науково-дослідної роботи цього періоду стала захищена y 1951 кандидатська дисертація, присвячена розгорнутій теорії простих кінців (англ. Theory of prime ends) послідовності областей, що сходяться до ядра. У подальших наукових дослідженнях Г. Д. Суворов встановив деякі метричні і топологічні властивості, загальні для конформних, квазіконформних, гармонійних та інших відображень, що лягло в основу його докторської дисертації «Основные свойства некоторых классов топологических отображений плоских областей с переменными границами», захищеної в Інституті математики СВ АН СРСР (СО АН СССР) у березні 1961^[7] і висунула Г. Д. Суворова в число провідних фахівців в області теорії відображень^[8]. У 1961 був визнаний гідним премії ТДУ^[9] за наукову роботу.

У 1951  — 1966 Г. Д. Суворов працював асистентом, доцентом, професором, і потім завідувачем кафедри теорії функцій Томського державного університету. У 1965 був обраний членом-кореспондентом АН УРСР і переїхав в Донецьк. З 1966 очолив відділ теорії функцій Донецького обчислювального центру АН УРСР. Одночасно з дослідженнями в Донецькому Обчислювальному центрі Г. Д. Суворов керував і науковою роботою у Донецькому державному університеті.

Крім інтересу до математики, Г. Д. Суворов захоплювався нумізматикою, лижними та велосипедними прогулянками, зібрав велику колекцію медалей і книг.

Г. Д. Суворов сформував дві нові наукові напрями в теорії аналітичних функцій і на її стику з теоретико-множинної топології.

У вивченні класів плоских і просторових відображень з обмеженим інтегралом Діріхле, де Г. Д. Суворов разом з учнями встановив глобальні двосторонні оцінки спотворення відносних відстаней і розвинув закінчену теорію простих решт послідовності областей, що сходяться до невироджених ядра. Теорія відображень просторових областей з обмеженим інтегралом Діріхле викладена в монографії Г. Д. Суворова «Обобщенный 'принцип длины и площади' в теории отображений»^[10].

Працюючи в галузі топології граничної відповідності при конформному відображенні, Г. Д. Суворов виділив конформно-інваріантні бікомпактні розширення плоскою однозв'язної області та виявив, що безліч всіх конформно-інваріантних бікомпактних розширень області нескінченно, описавши їх сукупність в термінах теорії структур^[8][11].

Г. Д. Суворов приділяв багато енергії підготовці висококваліфікованих математичних кадрів, був головою шести Донецьких колоквіумів з теорії квазіконформних відображень, їх узагальнень і застосувань^[8].

Принципи своєї педагогічної діяльності він виклав в 1964 у статті «О роли разных форм обучения и стимулирования студенческого научного творчества»^[12] і в монографії «Об искусстве математического исследования»^[11].

• «Семейства плоских топологических отображений», Новосибирск: Изд-во СО АН СССР, 1965;
• «Метрическая теория простых концов и граничные свойства плоских отображений с ограниченными интегралами Дирихле», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1981;
• «Полные решетки конформно-инвариантных компактифакций области», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1982 (совм. з О. І. Івановим);
• "'Обобщенный принцип длины и площади' в теории отображений ", Киев: Изд-во Наукова Думка, 1985;
• «Простые концы и последовательности плоских отображений», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1986;
• «Об искусстве математического исследования», Донецк: Изд-во ТЕАН, 1999.

Найповніший список друкованих робіт Г. Д. Суворова опубліковано в кн. Н. Н. Круликовский, В. Ф. Галло. «Георгий Дмитриевич Суворов. Биография, указатель трудов.» Томский государственный университет, Томск 1998^[13].

Медаль «За оборону Москви». Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Медаль «За перемогу над Японією».

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.