Судно-репліка — копія конкретного судна, яке колись існувало, або типового судна певного історичного періоду. Метою будівництва судна-репліки можуть бути: історичне дослідження суднобудування, вивчення культури часу, до якого відносилося судно-оригінал, створення корабля-музею, використання у розважальних цілях, використання в кінематографі та ін.
Термін «корабель-музей» відноситься до судна-репліки у разі розміщення на нім музейній експозиції, або коли судно-репліка само по собі є предметом музейної експозиції.
Репліку було побудовано на замовлення Оланда Бревері, як приватну яхту і як маркетинговий крок у просуванні марки пива, яке випускалося його заводом. В 1971 році було продано уряду Нової Шотландії за $1.
1921—1946 Канадська риболовна шхуна і одночасно переможець безлічі гоночних змагань. Стала провінційною іконою Нової Шотландії і важливим символом Канади 1930-х років. Разбилася на рифах у 1946 році.
Судно було побудовано для фільму «Заколот на „Баунті“». Судно затонуло біля узбережжя Північної Кароліни під час урагану «Сенді» 29 жовтня 2012 року, 14 з 16 членів екіпажу пощастило врятуватись, при цьому загинула Клавдія Кристіан, яка була прапрапрапрапраонучкою Флетчера Кристіана — помічника капітана корабля-оригінала HMS Bounty.
1787—1790 Корабель, на якому під час експедиції за хлібними деревами у Тихому океані 28 квітня 1789 року стався заколот, що став головною темою кількох вистав, книг і віршів.
Побудовано на Судноверфі № 1 ВМФ СРСР (Сочі). Стартувавши з Одеси в 1989 р., за шість експедиційних сезонів корабель здолав понад 3000 морських миль навколо Європи і закінчив плавання у Парижі.
Зображення на вазах, барельєфи, письмові і археологічні джерела[1].
Старогрецька дієра (бірема) VII століття до н. е. — гребний корабель з двома ярусами весел.
Судно будувалося за ініціативою траста, що управлявся Австралійським національним морським музеєм. Репліка будувалася традиційними для часу оригіналу методами і з використанням, наскільки це було можливо, традиційних матеріалів. Після будівництва репліка пройшла маршрут оригіналу, а в період 1996—1999 років здійснила навколосвітнє плавання. Судно знялося у фільмі «Володар морів»
Репліку побудовано з метою ознайомлення з досвідом ходіння під вітрилами XIX століття і вивчення історії міста Мельбурн. Репліка будувалася 6 років за технологіями суднобудування XIX століття. Вітрильне озброєння також традиційне для того часу. Вартість репліки склала $2,5 млн. Це перше комерційне судно з прямим вітрильним озброєнням, побудоване в Мельбурні за 120 років.
Австралія, 1829—1847 Судно відоме тим, що, будучи купленим в 1835 році Джоном Фокнером, вирушило до берегів Австралії, і колоністи, дійшовши на цьому судні до місця призначення, заснували місто Мельбурн.
В 1993 році, автор і організатор проекту «Дейфкен» Майкл Дж. Кейліс (англ.Michael G. Kailis), історик Майкл Янг (англ.Michael Young) і голова Фонду «Дейфкен» Чарлі Велкер (англ.Charlie Welker) розпочали кампанію по збору коштів для спорудження репліки барка Голландської Ост-індської компанії Дейфкен, 1595 року. Було зібрано біля $3,7 млн доларів і до 2000 року було закінчено спорудження судна. Дотримуючись історичної достовірності, при будові були дотримані матеріали і технології, ідентичні епохи Республіки Сполучених провінцій. Саме на такому судні, в 1606 році Віллем Янсзон став першим з європейців, хто досяг материка Австралія і наніс на карту частину цього узбережжя.
При будівництво репліки використовувалися технології XV століття, при цьому користувалися тільки скреблами, сокирами, ручними пилкамми і долотами. Судно брало участь у зйомках фільму «1492: Завоювання раю»
25 квітня 2009 року затонула поблизу о. Тайвань за день до закінчення рекордного переходу завдовжки в 14 тис. миль (через Тихий океан і назад) після зіткнення з вантажним судном. Члени екіпажа були врятовані[2].
Репліку було побудовано за планом шхуни Iris. Будівництвом займалася організація Goelette la Recouvrance, до роботи були залучені як волонтери, так і професійні робітники. Судно регулярно здійснює рейси біля Бреста, приймаючи на борт до 25 пасажирів вдень і до 12 — на рейси з ночівлею.
Iris
[[Файл:Шаблон:Прапор Королевство Франція|20x13px|Королевство Франція]] Франція 1817 Iris — шхуна, спроектована в 1817 році, одна з п'яти однотипних шхун, що використовувалися на початку XIX століття як кур'єри між кораблями ВМС. Крім того, ці кораблі виконували роль конвоя для торгових суден, що ходили в Африку і Західну Індію.
Планування «Штандарту» припускає розділення корабля на дві зони: історичну і сучасну — вище за гарматну палубу історична достовірність була збережена: штурвал і рульовий пристрій, усе декоративне убрання, усі щогли, шпилі, гармати, трапи і люки було зроблено з максимально можливим наближенням до історичних.
Російська імперія, 1703—1730 «Штандарт» — перший корабель Балтійського флоту, був закладений за указом Петра I і наказом губернатора О. Д. Меншикова 24 квітня 1703 року на Олонецкой верфі.
Російська імперія, 1698—1712 «Гото Предестинація» — перший російський лінейний корабель. Закладено в 1698 році за указом Петра I для Азовського флоту на Воронезькій верфі.
Османська імперія, 1878—1925 Судно уславилось тим, що в 1919 році воно доставило Ататюрка в Самсун, що стало початком турецької революції. В 1925 році — здано на злам.
Іспанія, 1785, 1859—1862 Перший підводний човен конструкції Нарсиса Монтуріоля-і-Естарріоля з двигуном внутрішнього згоряння і перша цілкомфункціональна субмарина, що не зазнала аварій під час плавання. Човен занурювався на глибину 20 м.
↑«Івлія» повторює зовнішній вигляд вітрильно-веслових суден тієї епохи, конструкція і технологія будівництва були приведені у відповідність до вимог морського Регістра СРСР, що було беззастережною умовою експлуатації корабля у відкритому морі.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_Pictou,_Nova_Scotia.jpg)
.svg){kind=small}
