Супутній струмінь

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (9 липня 2018)

Супутній струмінь (супутній слід) — це повітряна течія у вигляді вихорів, що зриваються переважно з закінцівок крила літака.

Кожен вихор утворюється через перетікання повітря з області підвищеного тиску (під крилом) в область зниженого тиску (над крилом). Хоча вихори досить швидко загасають (близько 5 хвилин), але все ж за важким літаком вони можуть тягнутися на кілометри. Найсильніші повітряні збурення виникають при зльоті та посадці, коли випущено механізацію крила і воно має найбільшу підіймальну силу (а вихори повітря за літаком, що пролетів по глісаді, через деякий час можна почути).

Потрапляння в супутній слід, через високу турбулентність повітряних мас, викликає сильну бовтанку, аж до повної втрати керованості. Відомо чимало авіакатастроф, які сталися через випадкове потрапляння в супутній слід і неможливість відновити керування літаком. Саме тому військові літаки, що працюють у парі (групою), ніколи не летять один за одним, а тільки пеленгом. З іншого боку, при виконанні координованого (тобто геометрично правильного) розвороту на 360°, при точному розвороті по завершенні літак має «струснути», що свідчить про потрапляння у власний супутній слід.

Авіадиспетчери враховують наявність супутнього сліду при організації злетів і посадок, і з урахуванням фактичних метеоумов витримують інтервали, достатні для розсіювання або знесення вітром збуреного повітря із зони глісади. Останнім часом для контролю супутних струменів у зоні глісади починають застосовувати лідари.

Для зменшення втрат енергії на утворення супутнього струменя на кінцях крил деяких літаків встановлюються спеціальні закінцівки, які нагадують невеличкі «крильця» — аеродинамічні гребені (вінглети), розташовані вертикально або похило. Установка цих елементів дозволяє збільшити підіймальну силу крила і знизити витрати палива. Мінусом є зменшена стійкість до бічного вітру.

• 30 січня 1958 року сталась катастрофа Ту-16, що належав ВПС Тихоокеанського флоту Росії. Виконувалося навчальне перехоплення винищувачами бомбардувальника. За словами пілотів винищувачів, Ту-16 несподівано звалився на крило і пішов вниз. Ймовірно, що літак потрапив у повітряний струмінь від літака МіГ-17. Екіпаж загинув. Уламки літака виявлено в Японському морі влітку 2017 року.
• 16 квітня 1986 року, внаслідок попадання в супутній струмінь літак Як-38У, зірвався в штопор. Спроби вивести з нього літак до успіху не привели. Льотчики успішно катапультувалися. Літак зіткнувся з землею і зруйнувався.

• 
  Добре видимий супутній слід за військово-транспортним літаком C17, залповий відстріл теплових пасток
• 
  Завихрення на закрилку комерційного лайнера
• 
  Супутній струмінь Cessna 182 в аеродинамічній трубі
• 
  Завихрення з напливу крил McDonnell Douglas F/A-18 Hornet
• 
  Гвинтові рушії конвертоплана Bell V-22 Osprey утворюють зону підвищеного тиску і створюють видимі завихрення

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Супутній струмінь
• Video from NASA's Dryden Flight Research Center tests on wingtip vortices:
  • C-5 Galaxy: [1]
  • Lockheed L-1011: [2]
• Wingtip Vortices during a landing на YouTube

В іншому мовному розділі є повніша стаття Wingtip vortices(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.