Сур'явікрама

Сур'явікрама (*д/н — 688) — володар держави Шрикшетра. Відомий також як Тур'я (Фур'я)-вікрама. Створив потужну державу, з його часом пов'язано запровадження так званної бірманської ери. Також триває дискусія, щодо періоду панування: висловлюється думка, що це відбувалося наприкінці 90-х — початку 100-х чи у 320—330 роках.

Засновник династії Вікрама, яку австралійський археолог Боб Хадсон запропонував умовно вважати другою династією царів Шрикшетри. Династія відома переважно за написами на великих кам'яних похоронних урнах, чотири з яких були виявлені в 1912 році під час розкопок некрополя за північно-західними стінами міста, за 70 метрів на південь від ступи Паяджі. Другий з цих написів свідчить: «Рік п'ятдесятий, місяць п'ятий, цар Сур'явікрама помер у віці шістдесяти чотирьох років».

Прийшов до влади близько 673 року. За те, що Сур'явікрама був першим царем цієї династії, свідчить відсутність у першому напису вказівок на те, що родичі Сур'явікрами, що померли, були царської крові. Ім'я свідчить про індуїстський вплив на родину цього володаря, яка можливо була культурно і політично пов'язана з Маґадгою. Також висловлюється дискусійна теорія, що здобув владу за підтримки Адіт'ясени з династії Пізніх Гуптів. За ще однією версією був нащадком Рудравармана I, шрімари Пхнома.

Провів політичні, соціальні та адміністративні реформи, зумів об'єднати більшість міст-держав П'ю, здолавши колишнього гегемона — державу Ханлін. Сприяв поширенню буддизму та індуїзму.

Помер між 4 липня і 1 серпня 688 року. Йому спадкував син або інший родич Харівікрама.

• Cœdès G. The Indianized States of Southeast Asia. — Canberra: Australian National University Press, 1975. — 410 p.
• Stargardt J. From the Iron Age to early cities: At Sri Ksetra and Beikthano, Myanmar// Journal of Southeast Asian Studies. — The National University of Singapore, 2016. — No. 47(3). — P. 341—365.
• U Thein Lwin, U Win Kyaing, Stargardt J. The Pyu Civilization of Myanmar and the City of Śrī Kṣetra// Lost Kingdoms: Hindu-Buddhist Sculpture of Early Southeast Asia. — New York: The Metropolitan Museum of Art, 2014.