Східносибірська низовина
Східносибірська низовина(рос. Восточно-Сибирская низменность) або Яно-Колимська низовина — величезна рівнина на північному сході Сибіру, Росія.[1] В адміністративному відношенні входить до складу республіки Якутія. Через суворість клімату Східносибірська низовина в основному не заселена. Населені центри невеликі і широко розкидані. Чокурдах, Оленегорськ, Нижньоянськ[en], Руське Устя, Зирянка, Середньоколимськ, Аргахтах[en] та Андрюшкіно[en] є одними з небагатьох міст у цьому районі. ГеографіяСхідносибірська низовина — великий регіон, розташований на крайньому північному сході Сибіру. Має приблизно трикутну форму і протягується близько 1300 км зі сходу на захід та 1100 км з півночі на південь, поступово піднімаючись і звужуючись на південь, глибше на континент. За винятком невеликої ділянки на південному кінці, низовина лежить майже повністю на північ від Полярного кола. Низовина має у своєму складі низовини Яно-Індигірську, Колимську та Абийську, великі алювіальні рівнини, заболочені та всіяні тисячами озер[1]. Ці менші рівнини другого порядку обмежені хребтами: Кюндюлюн[en], Полоусний, Улахан-Сіс[en], Кондаковське плоскогір'я[en] і Суор-Уята[en], а також ізольованими сопками, на кшталт Кігілях-Тас[en] над річкою Алазея.[2] На півночі Східносибірська низовина обмежена неглибокими крайовими морями Північного Льодовитого океану: море Лаптєвих та Східносибірське море. Новосибірські острови та менші Ведмежі острови, є продовженням рівнини на континентальному шельфі. На заході, півдні та південному заході низовина обмежена Східносибірськими горами, а саме: Верхоянським хребетом, хребтом Черського та їх передгір'ями, а також Алазейським плоскогір'ям, а на сході західним кінцем Анадирського хребта та Юкагірського плоскогір'я. Низовину перетинають річки, що течуть переважно на північ. Основними з них є Яна, Індигірка та Колима та їх притоки, а також менші річки Алазея, Сундрун[en] та Хрома. За винятком дуже великих, взимку більшість річок низовини замерзають до дна. На Східносибірській низовині розповсюджена вічна мерзлота, а також формації пов'язані з нею: аласи, термокарстові западини та байджарахи[en].[3] ГеологіяГеологічно низовина в основному складається з відкладень морського походження. вони сягають часів, коли терен низовини займало Верхоянське море, древнє море, яке займало більшу частину басейну сучасної річки Яна та верхів'я Індигірки в пермський період. Верхоянське море було розташоване на східному краю Сибірського кратону. З плином століть більша частина території поступово заповнювалася алювіальними відкладами сучасних річок.[4] Клімат, флора і фаунаКлімат, що панує в низині, субарктичний і суворий, що характеризується тривалими, дуже холодними зимами. Середня температура січня на березі моря становить -32° C, а на суходолі -36° C. У липні середня температура на березі моря досягає 0° C, але у внутрішній зоні залишається холодно -12° C. Більша частина низовини вкрита тундрою. Лише на півдні верхів'їв Колими є область, де може рости модринова тайга.[5][6] На берегах річки Сундрун[en] можна знайти стада диких північних оленів, які мають річний характер міграції. Загальна популяція північних оленів у Східносибірській низовині, проте, невелика порівняно з іншими районами, такими як Канадійська Арктика.[7]. Річки та озера рясні рибою: палія арктична, сиг сибірський, чир, муксун, нельма та омуль.[5]. Влітку на водно-болотних угіддях мешкають великі популяції мігруючих птахів: журавель білий, казарка чорна, лебідь чорнодзьобий та Somateria fischeri[8] Джерела
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
