Сьохо (авіаносець)

Сьохо
Служба
Тип/клас	авіаносець класу «Дзуйхо»
Держава прапора
Спущено на воду	1935 рік (як швидкохідний танкер «Цуругізакі»)
Введено в експлуатацію	з 15 січня 1939 року — як плавбаза підводних човнів, з 26 січня 1942 року — як авіаносець.
Виведений зі складу флоту	7 травня 1942 (потоплений)
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	11 262 тонни (стандартна) 14 200 тонн (повна)
Довжина	204,8 м
Ширина	18,2 м
Осадка	6,6 м
Бронювання	відсутнє
Технічні дані
Рухова установка	двовальна паротурбінна силова установка
Потужність	38 770 кВт (52 000 к.с.)
Швидкість	28,2 вузла
Екіпаж	785 чоловік
Озброєння
Зенітне озброєння	4 спарених 127-мм зенітних автомати, 4 спарених 25-мм зенітних автомати
Авіація	30 літаків

Сьохо (яп. 祥鳳) — японський легкий авіаносець класу «Дзуйхо» часів Другої світової війни.

Корабель початково був закладений як швидкохідний танкер «Цуругізакі». Пізніше переобладнаний на плавучу базу підводних човнів і в 1939—1940 роках перебував у складі об'єднаного флоту. Роботи з перетворення в авіаносець почались в грудні 1940 року, після того, як була закінчена перебудова однотипного корабля «Такасакі» в авіаносець «Дзуйхо». В січні 1942 року роботи були завершені, корабель отримав назву «Сьохо».

«Сьохо» вперше взяв участь у бойових діях навесні 1942 року, коли він прикривав вторгнення в Порт-Морсбі у складі сил забезпечення під командуванням контрадмірала Арітамо Гото. Ця операція японців призвела до битви у Кораловому морі, першої битви в історії, де авіаносці боролись один проти одного.

6 травня 1942 року «Сьохо» йшов до Порт-Морсбі, коли був помічений чотирма бомбардувальниками B-17 за 100 км на південь від Бугенвіля. Літаки намагались розбомбити авіаносець, проте завдали йому лише незначних пошкоджень.

Противники не мали точних даних про розташування одне одного, і наступного ранку адмірал Такагі підняв у повітря літаки-розвідники, намагаючись знайти американські авіаносці. О 7:30 вони повідомили, що помітили авіаносець та крейсер. Авіагрупи «Сьокаку» та «Дзуйкаку» були негайно підняті в повітря, щоб завдати удару. «Оперативна група» насправді виявилась американським танкером «Неошо» та есмінцем «Сімс», що супроводжував його. Завдяки цій помилці 17-та оперативна група ВМС США отримала змогу вистежити групу авіаносця «Сьохо».

Літаки авіаносця «Сьохо» дістали наказ здійснити наліт на американські авіаносці, і коли о 9:50 літаки з «Лексінгтона» помітили «Сьохо», він якраз розвертався проти вітру. Перший удар не завдав пошкоджень авіаносцю, але вибух бомби поряд з авіаносцем змів з палуби п'ять літаків. О 10:25 прибула друга ударна група літаків, цього разу з авіаносця «Йорктаун». Незважаючи на вогонь зенітної артилерії кораблів, що супроводжували «Сьохо», внаслідок атаки на політну палубу «Сьохо» попали дві 454-кг бомби. Авіаносець, що втрачав хід, став легкою мішенню для бомб та торпед. Згідно з японськими документами, ще 11 бомб та 7 торпед влучили в корабель, і «Сьохо» охопило полум'я.

Через шість хвилин після того, як полетів останній американський літак, був відданий наказ покинути корабель, і о 10:35 палаючий авіаносець перевернувся та затонув.

На борту корабля перебувало близько 800 осіб, з них тільки 255 були врятовані.

«Сьохо» став першим потопленим японським авіаносцем.

• К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер. с англ. — Москва: Омега, 2006. — 256 с. (рос.)