Сьєрра-Морена
Сьєрра-Морена (ісп. Sierra Morena) — гори на півдні плоскогір'я Месета в південній частині Іспанії. Протяжність 400 км. Формують вододіл між басейнами річок Гвадалквівір та Гвадіана. Найвища точка — гора Баньюела[en] (1332 м) у масиві Сьєрра-Мадрона[en]; південний схил хребта різко обривається до Андалуської низовини. Інші відомі вершини: Коррал-де-Боррос (1312 м) та Серро-де-ла-Естрелла (1298 м). Хребет складений кристалічними гірськими породами та утворився внаслідок підняття, викликаного рухом у північному напрямку Африканської плити. Є родовища руд міді та мангану, ртуті; піритів, деякі з них розробляють із давніх часів. Схили Сьєрра-Морени покривають вічнозелені чагарникові угруповання та широколистяні ліси (дуб, бук, каштан). Назва «Сьєрра-Морена» має легендарну репутацію в іспанській культурі та традиціях і відбита в міфах. Наприклад, в історіях про бандитів (Los bandidos de Sierra Morena), гігантську змію (El Saetón de Sierra Morena)[1], хлопчика Маркуса, вихованого вовками[2] та інших легендах.[3] Ці гори також згадано у знаменитій мексиканській пісні «Сіеліто Ліндо» і в одній із найвідоміших традиційних іспанських пісень «Soy Minero» в інтерпретації Антоніо Моліни[en]. Сьєрра-Морена у літературі
ОписСьєрра-Морена простягається на 450 км у східному напрямку від верхньої течії річки Гвадалмена[es] в Сьєрра-дель-Релумбрар до північно-західної провінції Уельва, сягаючи Португалії. Система є результатом підняття, викликаного тиском Африканської плити, що рухається на північ. Вона складається з твердих палеозойських порід, таких як граніт і кварцит, а також м'якших матеріалів, таких як сланець і гнейс. Її назва, що приблизно означає «темний хребет», походить, найпевніш, від темного кольору деяких скель і рослинності, що населяє хребти гірської системи.[8] У деяких документах її також згадано як Сьєрра-Маріаніка[9]. Раніше це був прикордонний район, навколо була велика дика місцевість з незначним населенням, і ці гірські перевали були важливими для сполучення між Андалусією та центральною частиною Іспанії. Піки хребтів у середньому не дуже високі, і фактично найвища точка Сьєрра-Морени — найнижча серед усіх гірських систем Піренейського півострова. Однак вони близькі за висотою, в середньому між 600 і 1300 м по всій гірській системі. Оскільки вони утворюють південну околицю Центрального Іберійського плато, то північні райони Сьєрра-Морени здебільшого ледь піднімаються над рівнем навколишнього плато. Тим не менш, Сьєрра-Морена виглядає як справжній гірський ланцюг, який можна побачити на півдні Андалуської низовини, з вражаючими південними схилами та ущелинами. Розташований у провінції Хаен крутий каньйон Деспеньяперрос[en], утворений однойменною річкою, зі стрімкими стінами висотою понад 500 метрів, є перевалом для перетину Сьєрра-Морени в Андалусії з півночі півострова. ІсторіяНа перевалах Сьєрра-Морени є цінні родовища свинцю, срібла, ртуті та інших металів, деякі з них експлуатували з доісторичних часів. Стародавні ібери використовували гірські перевали як прохід між високим плато на півночі та басейном Гвадалквівіру.[10] Ці похмурі гори за старих часів були відомі тим, що їх часто відвідували бандити та розбійники.[11] З метою заселення гірської зони, під час правління Карла III 1767 року започатковано Нові володіння Сьєрра-Морени та Андалусії[es].[12] Як наслідок область навколо Ла-Кароліни заселено німецькими, швейцарськими та фламандськими фермерськими сім'ями. Однією з цілей було створення безпечних точок для зупинки в пустельному регіоні, розташованих на прийнятній відстані одна від одної. Відома «дитина, вихована вовками» Маркос Родрігес Пантоха[en] народився в Аньйорі, в центрі Сьєрра-Морени в тому районі, який зараз є природним парком Сьєрра-де-Карденья-і-Монторо. Фільм «Серед вовків[de]» кордовського режисера Херардо Олівареса[en] засновано на історії його життя.[13] Громадянська війна в ІспаніїСьєрра-Морена була важливою точкою багатьох битв і сутичок протягом усієї громадянської війни в Іспанії. Битва при Серро-Муріано[en], яка є частиною наступу Кордови в регіоні в серпні 1936 року, стала відома завдяки фотографії «Солдат, що падає[en]» авторства Роберта Капи, яка відбиває трагічну долю Іспанської республіки.[14] Битва при Вальсекільйо[es] за участю естремадуранської армії проходила в період з 5 січня по 4 лютого 1939 року трохи далі на захід, у районі перевалу. ЕкологіяСьєрра-Морена — одне з останніх місць проживання загроженої іспанської рисі. Інші рідкісні тварини регіону: іберійський вовк (2019 року, в рамках Ініціативи щодо великих хижаків у Європі, його оголошено видом, що зникає), кабан, олень, могильник іспанський і беркут. Колодязі і стави в багатьох районах ареалу забезпечують місце існування для іспанського тритона, стан якого близький до загрозливого. 2015 року на Національному географічному каналі знято документальний фільм з оглядом деяких видів дикої природи регіону. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
