Сюеляньфен

	Сюеляньфен; кит.: 雪蓮峰
	Масив Сюеляньфен (в правому нижньому куту)Масив Сюеляньфен (в правому нижньому куту)
	42°15′44.24″ пн. ш. 80°53′19.58″ сх. д. / 42.2622889° пн. ш. 80.8887722° сх. д.
Країна	Китай
Регіон	Сіньцзян-Уйгурський автономний район
Система	гірська система Тянь-Шань
Тип	гора
Висота	6627 м
Висота відносна	3068 м (84-те місце у світі)
Ізоляція	53 км → Шатри (6637 м)
Список	Ультра-піки світу (84-те);
Перше сходження	19 серпня 1990 (Казуо Тукушима, Мотоширо Фуджита, Гідекі Сакаї, Мікіо Сузуки, Етуо Нішікава, Гіроші Кожері, Такуо Като, Рейджена Такагаші)
	Сюеляньфен Сюеляньфен (Китайська Народна Республіка)
	Сюеляньфен Сюеляньфен (Сіньцзян)
	Сюеляньфен у Вікісховищі

Сюеляньфен, пік Сюелянь або Пік Сніжного Лотоса (кит.: 雪蓮峰, англ. Xuelian Feng) — гора у Східній Азії, висотою — 6627 метрів. Розташована у північно-західній частині Сіньцзян-Уйгурського автономного району, в Китаї.

Географія

Гора розташована практично у центральній частині гірської системи Тянь-Шань^[3], на кордоні Ілі-Казахської автономної області та області Аксу, на півдні Сіньцзян-Уйгурського автономного району КНР, за 572 км на захід — південний захід від міста Урумчі, за 68 км на схід — північний схід від найвищої гори Тянь-Шаню — Пік Перемоги (7439 м), та за 59 км на схід від перетину кордонів Китаю, Киргизстану та Казахстану і гори Хан-Тенгрі (6995 м).

Абсолютна висота гори 6627 м над рівнем моря. Відносна висота — 3068 м. За цим показником вона займає 84-те місце у світі. Топографічна ізоляція вершини становить 53 км^[1] відносно найближчої вищої гори Шатри (6637 м), одного з піків, який лежить за 6,3 км на схід від гори Хан-Тенгрі.

Гора має два основних піки: Головний пік (6627 м), та допоміжний Південний пік (6527 м), лежить за 1,78 км на південний схід від головного. А також кілька сусідніх піків:

Північний пік (6472 м), лежить за 1,73 км на північний схід від головного;
Бейюфен або Білий Нефритовий Пік (6422 або 6438 м), лежить за 5,8 км на захід від головного піка;
Східний пік (6400 м), лежить за 5,7 км на схід від головного піка;
Сюелянь Північно-східний (6249 м), лежить за 6,9 км на схід — північний схід від головного піка.

Історія

Токійський відділ Японського альпійського клубу^[en] організував чотири експедиції по підкоренню вершини Хуелян Фенґ, у 1986, 1988, 1989 та 1990 роках, і тільки остання експедиція була успішною^[4]. 14 липня 1989 року альпіністи Дзюніті Шінозакі та Акіхіто Ямадзаки піднялися на Південний пік, вершину, яка лежить за 1,78 км на південний схід від Головного піка, і були близькі до підкорення головної вершини, але зазнали невдачі^[5].

У 1990 році, експедиція альпіністів на чолі з Казуо Тукушима і членів групи Мотоширо Фуджита, Гідекі Сакаї, Мікіо Сузуки, Етуо Нішікава, Гіроші Кожері, Такуо Като та Рейджена Такагаші, піднялася з Каракумського льодовика на Південний пік, а потім пройшла гребенем майже 2 км, сніговим карнизом і скелястою грядою, і 19 серпня досягла вершини Головного піка. Маршрут характеризується неприступними скелястими та льодовими стінами, сніговими ущелинами з крутими до 70° схилами^[4].

26-30 вересня 2009 року, два американці Джед Браун, Кайл Демпстер та шотландець Брюс Норманд здійснили першопроходження маршрутом: північною стороною західного гребеня (маршрут «Пік Сніжного Лотоса»: M6 WI5 5.7 R, 2650м)^[6]. За це сходження, вони були відзначені міжнародною нагородою Золотий льодоруб 2010.