Сюкіяйнен Йосип Іванович

Сюкіяйнен Йосип Іванович
Ім'я при народженні	рос. Ио́сиф Ива́нович Сюкия́йнен
Народився	10 квітня 1900(1900-04-10)  село Чухонсько-Висоцьке Костянтинівської волості Петергофського повіту Санкт-Петербурзької губернії, тепер Ленінградської області, Російська Федерація
Помер	30 червня 1977(1977-06-30) (77 років)  Петрозаводськ, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	викладач університету, шкільний учитель, політик, історик
Галузь	історія
Alma mater	Російський державний педагогічний університет імені О. І. Герцена (1932) і Вища дипломатична школа МЗС СРСР (1946)[1]
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Знання мов	російська[1]
Заклад	Karelian Regional Committee of the Communist Party of the Soviet Uniond[1] і Петрозаводський державний університет[1]
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Діти	Rudolf Sykiäinend
Нагороди

Йосип Іванович Сюкіяйнен (10 квітня 1900(19000410), село Чухонсько-Висоцьке Костянтинівської волості Петергофського повіту Санкт-Петербурзької губернії, тепер Ленінградської області, Російська Федерація — 30 червня 1977, місто Петрозаводськ, тепер Карелія, Російська Федерація) — радянський діяч, секретар ЦК КП(б) Карело-Фінської РСР з пропаганди та агітації, голова президії Карело-Фінської філії Академії наук СРСР, кандидат історичних наук (1948), доктор історичних наук (1960), професор (1965). Депутат Верховної Ради Карело-Фінської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань (у 1940—1958 роках).

Народився в родині інгерманландських селян.

У 1919—1925 роках — вчитель, завідувач початкової школи в Петроградській (Ленінградській) губернії.

У 1925—1927 роках — завідувач Стрельнинського волосного відділу народної освіти; голова виконавчого комітету Стрельнинської волосної ради Ленінградської губернії.

У 1927—1933 роках — інспектор Приміського районного відділу народної освіти Ленінградської області, вчитель історії в школах Ленінграда, директор середньої школи №nbsp;4 міста Ленінграда.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1932 році закінчив Ленінградський державний педагогічний інститут імені Герцена.

У 1933—1937 роках — начальник Шкільного управління Народного комісаріату освіти Карельської АРСР; заступник народного комісара освіти Карельської АРСР.

У 1937—1940 роках — вчитель історії та директор середньої школи №nbsp;4 міста Петрозаводська

27 квітня 1940 — 20 грудня 1944 року — секретар ЦК КП(б) Карело-Фінської РСР з пропаганди та агітації.

У 1944—1949 роках — народний комісар (з 1946 року — міністр) закордонних справ Карело-Фінської РСР.

У 1946 році закінчив Вищу дипломатичну школу в Москві.

Одночасно в 1947—1949 роках — заступник голови Ради міністрів Карело-Фінської РСР.

У 1949—1952 роках — директор Інституту історії партії при ЦК КП(б) Карело-Фінської РСР — директор Карело-Фінського філіалу Інституту Маркса—Енгельса—Леніна при ЦК ВКП(б).

У 1952—1957 роках — голова президії Карело-Фінської філії Академії наук СРСР.

У 1957—1960 роках — директор Інституту історії партії при Карельському обласному комітеті КПРС.

У 1961—1973 роках працював у Петрозаводському державному університеті Карельської АРСР старшим викладачем, професором кафедри історії КПРС.

Автор 54 наукових праць. Основні праці: «Карельське питання у радянсько-фінляндських відносинах у 1918—1920 pp.» (Петрозаводськ, 1948); «Революційні події 1917-1918 років у Фінляндії» (Петрозаводськ, 1962).

Потім — персональний пенсіонер.

Помер 30 червня 1977 року в місті Петрозаводську.

• орден Жовтневої Революції
• медалі
• надзвичайний та повноважний посланець ІІ-го класу (24.02.1945)
• Заслужений діяч науки Карельської АРСР (1965)

• Сюкияйнен Иосиф Иванович (Sükijainen Jooseppi) (рос.)
• Народные избранники Карелии: Депутаты высших представительных органов власти СССР, РСФСР, РФ от Карелии и высших представительных органов власти Карелии, 1923—2006: справочник / авт.-сост. А. И. Бутвило. Петрозаводск, 2006. 320 с. (рос.)