Сюрікендзюцу
Сюрікéндзюцу (яп. 手裏剣術, латиніз. Shuriken-jutsu, досл. «Мистецтво метання клинків») — традиційне японське бойове мистецтво, що спеціалізується на техніці метання спеціальних метальних снарядів — сюрікенів. Це одне з доповнюючих мистецтв у системах будо та ніндзюцу, яке існувало поряд із мечовим боєм (кендзюцу) та іншими видами бойових мистецтв Японії. ІсторіяПоходження сюрікендзюцу сягає середньовічної Японії (приблизно XIV–XVII ст.). Техніки метання сюрікенів розвивалися в межах багатьох шкіл рю (традиційних шкіл бойових мистецтв), зокрема:
Сюрікени використовувалися не лише як зброя для нанесення ран, але й для відволікання уваги, створення перешкод чи психологічного впливу на супротивника. Види сюрікенівУ сюрікендзюцу застосовуються різні типи метальних снарядів:
Техніки метанняСюрікенджутсу включає різноманітні методи метання:
Сучасний станСьогодні сюрікендзюцу продовжують вивчати ентузіасти бойових мистецтв у межах традиційних шкіл рю, а також у деяких сучасних напрямках, таких як ніндзюцу (наприклад, Bujinkan) або спеціалізованих школах, таких як Meifu Shinkage Ryu. В Японії діє низка обмежень щодо володіння та використання сюрікенів через законодавство про холодну зброю. Відомі школи сюрікендзюцу
Див. такожДжерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia