Сілезько-Краківське нагір'я

Сіле́зько-Кра́ківське нагі́р'я (пол. Wyżyna Śląsko-Krakowska) (341) — фізико-географічна підпровінція Польщі, розташована на північ від долини верхньої течії Вісли, між Малопольським нагір'ям на сході та Сілезькою низовиною на заході.

Загальна характеристика

Сілезько-Краківське нагір'я — асиметричне тектонічне підняття, що містить у фундаменті палеозойські горотворчі структури, включаючи кам'яновугільний басейн, на якому розташована моноклінальна плита мезозойських порід, яка западається на північному сході, утворюючи кілька денудаційних порогів і подальших западин. Нагір'я знижується на північ, де давніші геологічні утворення приховані під четвертинними утвореннями Середньопольської низовини. З півдня височина розломами спускається до Підкарпатської улоговини, а із заходу її пороги виходять на Сілезьку низовину^[1]. Піднімається на висоту 200—500 м над рівнем моря (найвища точка на висоті 512 м над рівнем моря^[2]) і займає площу приблизно 10,3 тис. км². Воно поділяється на три макрорегіони: Сілезьке нагір'я (341.1), Возьницько-Вєлунське нагір'я (341.2) і Краківсько-Ченстоховське нагір'я (341.3)^[1]. Це один із найбагатіших у джерела регіонів у Польщі^[3].

На нагір'ї розташований Ойцовський національний парк (відкритий у 1956 р.) та Комплекс ландшафтних парків Юрського періоду (створений у 1981 р.) із численними туристичними стежками.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Kondracki, Jerzy (2000). Geografia regionalna Polski. Варшава: Wydawnictwo Naukowe PWN. с. 39. ISBN 83-01-13050-4.
↑ Petrozolin-Skowrońska, Barbara (1997). Nowa encyklopedia powszechna PWN. Варшава: Wydawnictwo Naukowe PWN. с. 241. ISBN 83-01-11969-1.
↑ Baścik, Maria; Pociask-Karteczka, Joanna (2002). Źródła Wyżyny Śląsko-Krakowskiej i Wyżyny Małopolskiej o znacznych walorach przyrodniczych. Propozycje ochrony. „Prace Instytutu Geografii Akademii Świętokrzyskiej w Kielcach”. Кельці: Університет імені Яна Кохановського. с. 23. ISBN 1897-9858. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: довжина (довідка)