Сім'янцев Валентин Іванович

Валентин Іванович Сім'янцев
Валентин Іванович Сім'янцев
	Валентин Сім'янцев у 1920 році.
Псевдо	Сім’янців, Сімянцев
Народився	23 квітня (5 травня) 1899; Великий Бурлук, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	15 лютого 1992 (92 роки) ; Філадельфія, Пенсільванія, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Громадянство	Російська імперія →; УНР →; Чехословаччина →; Німеччина →; США
Національність	українець
Діяльність	військовий, інженер-гідротехник, скульптор
Галузь	війська і мемуарна літератураd
Alma mater	Українська господарська академія
Знання мов	українська
Військове звання	Сотник Армії УНР
Батько	Іван Якович Сім'янцев
Мати	Марія Самійлівна (Давиденко) Сім'янцева
Родичі	брат Сім'янцев Олекса Іванович
Нагороди
	; Висловлювання у Вікіцитатах; ;

Валенти́н Сім'я́нцев (Сім'янців, Сімянцев) (Великий Бурлук, 23 квітня [5 травня] 1899(18990505) — 15 лютого 1992, Філадельфія) — військовий, скульптор родом із Харківщини, за фахом інженер-гідротехнік. Військове звання — сотник Армії УНР (підвищений у повоєнні роки).

Життєпис

Валентин Іванович Сім'янцев народився 23 квітня (5 травня) 1899 року, у слободі Великий Бурлук Вовчанського повіту Харківської губернії (тепер райцентр Харківської області) у сім'ї міщанина з міста Вовчанську Івана Яковича Сім'янцева та його законної дружини Марії Самійлівни (Давиденко) Сім'янцевої.^[2]

Закінчив Великобурлуцьку 2-класну школу (1911), Великобурлуцьку вчительську семінарію (1914), Липковатівську сільськогосподарську школу (1918). В українській армії від 1918 року: служив за часів Центральної Ради, Української Держави та Директорії. В період Перших визвольних змагань — спочатку козак 2-ї чоти кінної сотні Богданівського пішого полку, бунчужний 3-ї сотні («Богданівської») полку Чорних запорожців.

Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста Армії УНР.

1920 року інтернований до Польщі. Навчався в Спільній юнацькій школі (1921—1923). 1923 року нелегально перейшов кордон до ЧСР. Закінчив матуральні курси при Українському громадському комітеті (1924) та Українську господарську академію (Подєбради, 20 серпня 1929; дипломний проект захистив з дуже добрим успіхом).

На еміграції в Чехо-Словаччині, Німеччині і США.

Помер 15 лютого 1992 року в місті Філадельфія, США. Похований на Українському православному цвинтарі св. Андрія у Баунд-Бруці (Нью-Джерсі, США).

Творчий доробок

Серед його творчого доробку — портрети, плакати, композиції. Автор погруддя на могилі генерал-поручика Армії УНР Петра Дяченка.

Автор спогадів:

«Спогади богданівця» (Нью-Йорк: Червона Калина, 1963),
«В Зимовому поході» (За Державність: Матеріали до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Зб. 10. — С. 108—128; Зб. 11.— 1966.— С. 206—227),
«Студентські часи. Спогад» (Вашингтон, 1973),
«Роки козакування, 1917—1923 (спогади)» (Філадельфія, 1976; видано у видавництві Пропала грамота під назвою «Чорні запорожці» у 2021 році)
«Інженер емігрант у Чехо-Словаччині» (Буенос-Айрес — Філадельфія: в-во Юліяна Середяка, 1978)

та інших праць у журналах «Тризуб», «Вісті комбатанта», «Дороговказ» (видання СБУВ) та ін.

Вшанування

4 серпня 2020 року на фасаді Великобурлуцького краєзнавчого музею було відкрито меморіальну дошку^[3].
У квітні 2021 року видавництво «Пропала грамота» перевидала спогади у книзі під назвою «Чорні запорожці»^[4].
30 серпня 2022 року у місті Мерефа вулицю Матросова перейменували на вулицю Валентина Сім'янцева.^[5].
26 грудня 2023 року в смт. Великий Бурлук провулок Пушкіна перейменували на провулок Братів Сім'янцевих (на честь Валентина Сім'янцева та його брата Олекси).^[6]