Сіма Лозанич

Сіма Лозанич
Народився	24 лютого 1847(1847-02-24)[1]  Белград, Сербське князівство
Помер	7 липня 1935(1935-07-07)[1] (88 років)  Белград, Королівство Югославія
Поховання	Новий цвинтар
Країна	Сербія
Діяльність	хімік, дипломат
Alma mater	Белградський університет Цюрихський університет First Belgrade Gymnasiumd факультет філософії Белградського університетуd
Заклад	Белградський університет
Посада	rector of the University of Belgraded
Науковий ступінь	доктор наук
Членство	Сербська академія наук і мистецтв Сербське вчене товариствоd
Діти	Milivoje Lozanićd Helen Losanitch Frothinghamd[2] Ana Marinkovićd
Сіма Лозанич у Вікісховищі

Сіма Лозанич (серб. Сима Лозанић; 24 лютого 1847(18470224), Белград, Сербське князівство — 7 липня 1935, Белград, Королівство Югославія) — сербський політичний і державний діяч, дипломат, хімік, педагог, професор. Президент Сербської королівської академії наук і мистецтв (1899—1900 і 1903—1906).

Вивчав право в Белграді, пізніше, хімію в університеті Цюриха у професора Йоханнеса Вісліценуса, а потім у професора Августа Вільгельма фон Гофмана в Берліні. У березні 1870 року в Цюрихському університеті отримав докторську ступінь.

Із 1872 по 1924 рік читав лекції в Белградській вищій школі (нині Белградський університет). Професор філософського факультету. Перший ректор Белградського університету (1905—1906). Перший почесний доктор наук Белградського університету.

У 1894, 1894—1895, 1897—1899 роках обіймав посаду міністра промисловості Королівства Сербії, міністр закордонних справ Королівства Сербії (1894, 1902—1903).

Був послом Сербії в Лондоні та Вашингтоні.

Займався дослідженнями в області електросинтезу, в якому він вивчав реакції СО та CO₂ з іншими речовинами під дією електричного розряду.

Опублікував понад 200 наукових робіт із прикладної та експериментальної хімії.

Автор ряду підручників, які охоплювали різні галузі хімії: неорганічна хімія, органічна хімія, аналітична хімія та хімічна технологія. Його підручники були всесвітньо відомі й в деяких областях були новаторськими. Наприклад, підручник з неорганічної хімії Лозанича був першим європейським університетським підручником, що посилався на періодичну таблицю Д. І. Менделєєва й один з перших, що містив розділ із термохімії. Його підручники з органічної хімії є одними з перших книг, в яких сполуки були представлені структурними формулами.

Входить до сотні найвизначніших сербів.

• Біографія(серб.)
• Некролог^{[недоступне посилання з Сентябрь 2019]}(серб.)