Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва

	Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва
Дата створення / заснування	1954
Офіційна назва	кит. 新疆生产建设兵团; уйг. شىنجاڭ ئىشلەپچىقىرىش - قۇرۇلۇش بىڭتۇەنى
Коротка назва	XPCC
Сфера роботи	Поселенський колоніалізм
Засновник	Ван Чжень (політик)
Країна	КНР
Дочірня організація	Bingtuan Dailyd
Розташування штаб-квартири	Урумчі
	Офіційний сайт

Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва (СКВБ, кит. спр. 新疆生产建设兵团, піньїнь: Xīnjiāng Shēngchǎn Jiànshè Bīngtuán, англ. Xinjiang Production and Construction Corps, також Bingtuan — букв. Корпус) — воєнізована структура на території Сіньцзян-Уйгурського автономного району, яка напряму підпорядковується уряду КНР. Штаб-квартира — місто Урумчі.

СКВБ являє собою мережу державних ферм і поселень, що їх обслуговують — від селища до рівня повітового міста включно — що функціонують за системою туньтянь, тобто використання праці особового складу армії в умовах ризикованого землеробства задля самозабезпечення продовольством. На територіях Корпусу, котрий лише номінально входить до СУАР (а насправді дублює адміністративний поділ останнього і може бути схарактеризований як «держава у державі») діють власні заклади соціальної інфраструктури, освіти, охорони здоров'я тощо. Перший секретар компартії Корпусу є другим за впливовістю чиновником в усьому СУАР і звітує напряму уряду.

Історія

Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва сформовано 1953-го року на базі 1-ї загальновійськової армії Гоміндану та вояків Другої Східно-Туркестанської республіки. Першопочатково сумарна кількість солдатів становила 175 000 осіб; до 1966-го, через приплив молоді з інших провінцій, в містах і містечках СКВБ налічувалося вже 1,5 мільйони осіб.

Культурна революція в Китаї призвела до скасування Сіньцзянського корпусу, тож 1975-го року його території повернулися під юрисдикцію СУАР. Проте, радянське вторгнення до Афганістану спричинило виникнення там руху моджахедів і китайська влада, побоюючись можливих військових дій з боку СРСР і впливу на місцеве (переважно мусульманське) населення, відновила Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва аби «запобігти трьом деструктивним силам» (сепаратизму, релігійному екстремізму і тероризму). Згодом військову роль Корпусу перейняв Сіньцзянський військовий округ у складі Західної групи армій КНР, відтак СКВБ став корпусом резерву.

Санкції США

Докладніше: Геноцид уйгурів

Докладніше: Табори перевиховання в Сіньцзяні

СКВБ продукує 85% китайської бавовни, що складає 20% світового виробництва^[1].

2020 року Сіньцзянський корпус потрапив під санкції уряду Сполучених Штатів аналогічні до Закону Магнітського через порушення прав людини в автономії; того ж року агропродукцію СКВБ було заборонено до імпорту у США як таку, що вироблена в умовах трудових таборів.

Поділ

Сіньцзянський корпус поділяється на 14 дивізій, які у свою чергу поділяються на полки.

Назва	Статус міста	Належність до СКВБ	Дивізія
Куйтун^[a] (кит.: 奎屯市)	29 серпня 1975	1953–1975	~~7-ма~~
Шихецзи (кит.: 石河子市)	2 січня 1976	1953–1975, з 1980	8-ма
Арал (кит.: 阿拉尔市)	19 січня 2004	1953–1975, з 1980	1-ша
Уцзяцюй (кит.: 五家渠市)	19 січня 2004	1953–1975, з 1980	6-та
Тумшук (кит.: 图木舒克市)	19 січня 2004	1966–1975, з 1980	3-тя
Бейтунь (кит.: 北屯市)	28 листопада 2011	з 2002	10-та
Тєменьгуань (кит.: 铁门关市)	30 грудня 2012	з 2002	2-га
Шуанхе (кит.: 双河市)	26 лютого 2014	з 2002	5-та
Кокдала (кит.: 可克达拉市)	18 березня 2015	з 2003	4-та
Куньюй (кит.: 昆玉市)	20 січня 2016	з 2003	14-та
Хуянхе (кит.: 胡杨河市)	6 грудня 2019	з 2010	7-ма
Сіньсін (кит.: 新星市)	4 лютого 2021	з 2010	13-та
Байян^[2] (кит.: 白杨市)	20 січня 2023^[3]	з 2010	9-та
Бейтін (кит.: 北亭市)	наразі невідомо	з 2010	12-та