Сірарпі Тер-Нерсесян

Сірарпі Тер-Нерсесян
зах-вірм. Սիրարփի Տէր Ներսէսեան
Народилася	5 вересня 1896(1896-09-05)[1][2][3]  Константинополь, Османська імперія або Стамбул, Османська імперія[4]
Померла	6 липня 1989(1989-07-06) (92 роки)  Париж, Франція
Місце проживання	США Болгарія Швейцарія Париж
Країна	Османська імперія  Франція
Діяльність	мистецтвознавиця, вірменознавець, візантологиня, медієвістка, викладачка університету
Alma mater	Паризький літературний факультетd (1936)[5] Практична школа вищих досліджень Esayan Armenian Schoold Женевський університет (1919)
Галузь	мистецтвознавство, вірменознавство, візантологія, Armenian visual artsd[4], візантійське мистецтво[4], мистецтво Середньовіччя[4], сакральне мистецтво[4] і медієвістика[4]
Заклад	Гарвардський університет Dumbarton Oaksd Коледж Веллслі Музей мистецтв Фарнсворт
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d]
Науковий керівник	Gabriel Milletd
Членство	Американська академія медієвістики[6] Британська академія Академія надписів та красного письменства Академія наук Вірменської РСР
Родичі	Malachia Ormaniand
Нагороди	Fellow of the Medieval Academy of Americad (1947)
Особ. сторінка	sci.am/members.php?mid=220&langid=3

Сірарпі Мігранівна Тер-Нерсесян (вірм. Սիրարփի Տեր-Ներսեսյան; 5 вересня 1896, Константинополь — 6 липня 1989, Париж) — англійська, американська та французька історикиня і мистецтвознавиця. Фахівчиня у галузі вірменського та візантійського мистецтва.

Викладачка в навчальних закладах Франції, Англії та США — Коледжі Веллслі, Колежі де Франс та Сорбонні тощо). Доктор мистецтвознавства. Професорка дослідного центру Думбартон-Окс. Членкиня Американської академії середньовіччя (1945), іноземна членкиня Академії наук Вірменської РСР (1966), членкиня Британської академії (1975) і Академії написів і красного письменства (1978). Почесний доктор коледжів Вільсона (1948) і Сміта (1957). Лауреатка низки міжнародних премій і нагород.

Народилася 15 вересня 1896 року в Константинополі в багатій вірменській ррдині, де вона була наймолодшою з трьох дітей. Коли Тер-Нерсесян було 9 років, померла її мати Акабі, а коли 18 — помер батько Мігран^[7].

По материнській лінії Сірарпі була племінницею вченому вірменської церкви і патріарху Магакії Орманяну. Здобула гарну освіту, закінчивши в Константинополі англійську середню і церковноприходську школу Есаян^[8]. Побіжно говорила трьома мовами: вірменською, англійською та французькою.

У 1915 році, рятуючись від геноциду вірменів, разом зі своєю сестрою Араксією переїхала до Європи, спочатку влаштувавшись у Швейцарії. Тут Сірарпі Тер-Нерсесян вступила до Женевського університету. Після закінчення її навчання в 1919 році сім'я переїхала на постійне місце проживання до Парижу^[9]. Вона вступила в Сорбонну, до школи вищих досліджень і вивчення історії Паризького університету.

Навчалася і працювала поруч зі знаменитими візантологами Шарлем Ділем та Габріелем Мілле, а також з істориком мистецтва Анрі Фасійоном, помічником якого стала в 1922 році.

У 1930 році Сірарпі Тер-Нерсесян переїхала до США, де почала викладати в Коледжі Веллслі у штаті Массачусетс. Читаючи лекції в коледжі, стала повним професором, а потім головою Відділу історії мистецтв і директором Фарнсвортського музею.

Сірарпі Тер-Нерсесян була першою жінкою, що читала в коледжі лекції з мистецтва Візантії, а також нагородженою Вазгеном I медаллю «Григорія Просвітителя» (1960). Вона також стала першою з жінок, запрошених читати лекції до Коллежа де Франс. У свій час була першою жінкою — повним професором в центрі Думбартон-Окс, і другою жінкою, удостоєною медалі англійського товариства антикваріату (1970)^[10].

До 1978 року Сірарпі Тер-Нерсесян працювала в Думбартон-Оксі, після чого, вийшовши на пенсію, жила з сестрою в Парижі^[8]. Сірарпі Тер-Нерсесян, маючи багату бібліотеку, після виходу на пенсію, пожертвувала її вірменському інституту стародавніх рукописів Матенадарану.

Після смерті вченої, у 1988 році, було створено ендаумент-фонд для майбутніх студентів істориків мистецтва у Вірменії, а також фонд імені Сірарпі Тер-Нерсесян при Дослідницькому центрі Вірмено-Візантійських мініатюр (фр. Institut de Recherche sur les Miniatures Arméno- byzantines)^[7].

• 1925—1929 — викладала в Сорбоннському університеті.
• 1930—1946 — викладала в коледжі Веллслі (Массачусетс, США).
• 1937—1946 — голова центру мистецтв Веллесоєського коледжу та інспектор музею Фансворду.
• 1946—1962 — викладала в Гарвардському університеті.
• 1953—1954 — почесний директор наукового центру «Думбартон-Окс» Гарвардського університету.
• 1954—1955 і 1961—1962 — директор навчальної частини Гарвардського університету.
• 1962—1978 — працювала в Думбартон-Оксі.

• член Національного товариства антикваріїв Франції
• доктор мистецтвознавства (1936)
• член Американської академії Середньовіччя (1945)
• професор (1946)
• член жіночої асоціації університетів США (1948)
• іноземний член Академії наук Вірменської РСР (1965)
• член Національної асоціації археологів Франції (1971)
• член-кореспондент Британської академії (1975)
• член-кореспондент Академії написів і красного письменства Франції(1978)
• почесний доктор коледжу Вільсона (1948)
• почесний доктор коледжу Сміта (1957)

• золота медаль Англійської археологічного товариства (1960)
• медаль «Григорія Просвітителя» (1960)
• медаль англійського товариства антикваріату (1970)

• лауреат премії імені Фулда (1937)
• лауреат премії імені Шлюмбертера (1963)
• лауреат премії імені Ананія Ширакаці Академії наук Вірменської ССР (1982)
• лауреат премії Французької академії написів і красного письменства

Основні праці Сірарпі Тер-Нерсесян присвячені питанням вірменської історії та архітектури, вірменського та візантійського середньовічного мистецтва, а також вірменської мініатюри^[11].

• Aght'amar: Church of the Holy Cross. Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1945
• Armenia and the Візантійські Empire: A Brief Study of Armenian Art and Civilization. Cambridge: Harvard University Press, 1945
• Armenian Manuscripts in the Walters Art Gallery. Baltimore: The Trustees, 1973
• Armenian miniatures from Isfahan. Brussels: Les Editeurs d'art Associés, 1986
• The Armenians. New York: Praeger, 1969
• L'art arménien. Paris: Art européen. Publications filmées d'art et d'histoire, 1965. (French)
• L illustration du roman de Barlaam et Joasaph. Paris: de Boccard, 1937. (French)
• Miniature Painting in the Armenian Kingdom of Cilicia from the Twelfth to the Fourteenth Century. Washington D. C.: Думбартон Oaks Studies, 1993

• «The Armenian Chronicle of the Constable Smpad or of the 'Royal Historian.'» Думбартон Oaks Papers, Vol. 13, 1959, pp.  141-168
• «An Armenian Gospel of the Fifteenth Century.» The Boston Public Library Quarterly. 1950, pp.  3-20
• «A General View of the Manuscripts of San Lazarro.» Bazmavep. Venice, 1947, pp.  269-272. (Armenian)
• «Pagan and Christian Art in Egypt. An exhibition at the Brooklyn Museum.» The Art Bulletin. Vol. 33, 1941, pp.  165-167
• «Two Miracles of the Virgin in the Poems of Gautier de Coincy.» Думбартон Oaks Papers, Vol. 41, 1987, pp.  157-163
• «The Kingdom of Cilician Armenia» A History of the Crusades, edited by Kenneth M. Setton, 1969

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.