Тадеуш Корзон

Тадеуш Корзон
пол. Tadeusz Korzon
Народився	9 листопада 1839(1839-11-09)  Мінськ, Російська імперія[1]
Помер	18 березня 1918(1918-03-18) (78 років) або 8 березня 1918(1918-03-08) (78 років)  Варшава, Королівство Польське[1]
Поховання	Повонзківський цвинтар
Країна	Російська імперія Республіка Польща
Діяльність	історик, бібліотекар
Alma mater	МДУ
Галузь	історія
Заклад	Q59773110? Бібліотека Ординації Замойськихd
Членство	Академія знань Варшавське наукове товариство
Війна	Польське повстання 1863—1864
Тадеуш Корзон у Вікісховищі

Тадеуш Корзон (пол. Tadeusz Korzon; *9 листопада 1839(18391109), Мінськ — †18 березня 1918, Варшава) — польський історик. Видатний представник варшавської історичної школи, відомий як автор монографій, підручників з загальної історії, статей з теорії та методики історичного дослідження, історіографії, член Краківської Академії наук (1902 рік).

Пристрасть до історії виразно розвинулась в нього лише в Москві, де навчаючись на юридичному факультеті Московського університету(1855—1859) слухав курси історії професорів Грановського і Кудрявцева, товаришував з Лімановським і Карловічем.

Кандидатська дисертація Корзона на тему «Порівняльний погляд на французький та англійський кримінальні процеси» була нагороджена золотою медаллю і надрукована в 1861 році в «Журналі Міністерства Юстиції».

Під впливом значного (до 600 осіб) земляцтва польських студентів, які були зорганізовані в «Загал», з переважно демократично-патріотичними поглядами, закінчивши навчання, відхилив пропозицію професора М. Капустіна, щоб при ньому навчатись на професора правника, і осів в Ковно на посаді вчителя гімназії (1859—1861).

З 1861 року був секретарем у Тимчасовому комітеті, потім в губернській управі з селянських справ; цю важливу для польського суспільства громадську діяльність було перервано відголосками маніфестацій з Варшави напередодні повстання. Корзон поширював ці заклики, тобто народні жалі та патріотичні співи, у костелах на ковенщині. Коли раптом співи припинились, влада зрозуміла, що це не спонтанні прояви, а керована діяльність, і Тадеуш був спочатку заключний під домашній арешт, а потім в монастир кармелітів. Він був звинувачений у образі честі Монарха, оскільки на знайденому під час обшуку рукописі були замітки, як встановила експертиза, написані рукою Корзона, образливі для царів. На слідстві Тадеуш вів себе зарозуміло і був засуджений до смертної кари. Пізніше вирок суду був замінений адміністративною депортацією на Урал.

У супроводі своєї жінки Ядвіги, з якою одружився 27 жовтня 1862 року у в'язниці, Корзон провів в Уфі, а потім в Оренбурзі, 5 років і там пережив період січневого повстання.

Після заборони полякам читати лекції з метою отримання прибутку становище Корзонів стало критичним. Від голоду Корзон рятувався займаючись живописом, фотографуванням і кресленням. В цей час він також захопився читанням книг.

Лише указ від 17 травня 1867 уможливив повернення Корзуна через Самару, Москву і Санкт-Петербург до Литви, але його гарячий прийом місцевими польськими колами схилив поліцію до видворення Корзонів з Литви до Пйотркува-Трибунальського де вони провели ще два роки під наглядом і без сталих доходів.

Нарешті в вересні 1869 р. Корзони оселились у Варшаві; аж до 1883 р. їм були не доступні так звані західні провінції, тобто Литва та Русь.

Перші тридцять років у Польщі (1867—1897) пережив Корзун зі своєю вірною і хороброю супутницею життя у важких умовах. Спочатку він працював приватним викладачем російської мови, допомагав собі перекладами, а потім влаштувалася на скромну посаду на Привіслінській залізниці. У 1876-86 роках викладав Школі Економіки ім. Кроненберга. Жив він в основному за рахунок друку статей у часописах, таких як «Tygodnik illustrowany», «Kłosy», «Ateneum», «Biblioteka Warszawska», «Muzeum», «Niwa», «Kwartalnik Historyczny».

Як результат лекцій, що читались ще в Оренбурзі, в 1872 р. він видав у Варшаві «Kurs historii wieków średnich». У 1873 році Корзон видав переклад двотомника «Історія розумового розвитку Європи» («Dzieje rozwoju umysłowego Europy») Джона Драппера та трактат про антирелігійні тенденції, про який потім він згадує неохоче.

В ці роки він цікавився первісною культурою, стародавньою історією, історіософією Джамбаттіста Віко, позитивістською соціологією і свідомо відмежовував від цих наук історію в традиційному її значенні.

Поступово набуваючи свободу пересування він зміг узяти участь у роботі антропологічного конгресу у Вроцлаві в 1884 році. Все це було ніби підготовчою стадією до виконання двох головних місій, які він собі обрав — «вчителя народу» і науковця.

Будучи глибоко переконаним в виховному значенні історії, виказував свої думки у справі реформи викладання історії в Галичині («O nauczaniu historii z powodu zamierzonej reformy szkól średnich w Galicji» (1882).

Як він розумів це завдання, показано в підручниках, пристосованих до інтелектуального рівня молоді. «Елементарним методом» він розпочав з «Стародавньої історії» («Historyja starożytna» (1876), далі для підлітків була «Історія Середніх віків» («Historya wieków średnich» (1884), а для більш старших дітей і дорослих «Новітня історія» у двох томах («Historyja nowożytna» (1889 і 1903).

На ширші сфери інтелігенції Корзон впливав через свої численні статті у «Великій загальній ілюстрованій енциклопедії», до редакційного комітету якої він входив з 1889 по 1901 роки.

• «Нова історія стародавньої Месапотаміі і Ірану» «Nowe dzieje starożytnéj Mezopotamii i Iranu» (Biblioteka warszawska, — 1872 — Tom 1. — s. 223—254);
• «Курс історії середніх віків» («Kurs historyi wieków średnich» (1872)) (пол.)
• «Historycy pozytywisci: Buckle, Draper, Kolb» (Biblioteka warszawska, — 1870 — Tom 3. — s. 42-72)
• «Poranek filozofii greckiej» («Bibl. Warsżawska»),
• «Ludzie przehistoriczny» («Tygodnik illustrowany»),
• «Historyja starożytna wyłożona sposobem elementarnym» (1876),
• «Stan ekonomiczny Polski w latach 1782—1792» (Ateneum. — 1877 — Tom 2: zeszyt 5 (s. 217—246), zeszyt 6 (s. 572—622), Tom 3: zeszyt 7 (s. 149—178), Tom 4: zeszyt 11 (s. 326—378), zeszyt 12 (s. 580—657)),
• «O życiu umysłowlém Grecyi» («Tyg. Ill.»),
• «Historyk w obec swego narodu i w obec ludzkosci» (там же, 1878).
• «Новітня історія» («Historyja nowożytna» T. 1, Do 1648 roku^{[недоступне посилання з липня 2019]} (1889) (пол.) T. 2, od 1649 do 1788 roku (1903)) (пол.)
• «Грошова система Польщі» («System monetarny w Polsce») (1891) (пол.)
• «Костюшко. Біографія написана на підставі документів» («Kościuszko. Biografia z dokumentów wysnuta» (1896)) (пол.)
• «Внутрішня історія Польщі за часів Станіслава Августа (1764—1794)» («Wewnętrzne dzieje Polski za Stanisława Augusta (1764 — 1794)» Tom 1 (1897) Tom 2 (1897) Tom 3 (1897) Tom 4 (1897) Tom 5 (1897) Tom 6 (1898) Zamknicie dziejów (1899) (пол.)
• «Доля і недоля Яна Собеського 1629—1674» («Dola i niedola Jana Sobieskiego 1629—1674» Tom 1 (1898) Tom 2 (1898) Tom 3) (1898) (пол.)
• «Ким і чим був Костюшко» («Kim i czem był Kościuszko» (1907)) (пол.)
• «Мінськ у середині XIX століття: із власних спогадів» («Mińsk w połowie XIX wieku: ze wspomnień osobistych») (1908) (пол.)
• «Грюнвальд: уривок з військової історії Польщі» («Grunwald: ustęp z dziejów wojennych Polski» (1910)) (пол.)
• «Мій щоденник до часів заняття історією» («Mój pamiętnik przedhistoryczny» (1912)) (пол.)
• «Нариси історії торгівлі» («Historya handlu w zarysie» (1914)) (пол.)
• «Історія Польщі» («Historya Polski» (1918)) (пол.)
• «Історія воєн та військової справи у Польщі» («Dzieje wojen i wojskowości w Polsce» Tom 1 (1923) Tom 2 (1923) Tom 3 (1923)) (пол.)

• Корзон Тадеуш // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.