Тадеуш Сулімірський

Тадеуш Сулімірський
пол. Sulimirski Tadeusz
Народився	1 квітня 1898(1898-04-01) Кобилани
Помер	20 квітня 1983(1983-04-20) (85 років) Лондон
Поховання	Кобилани
Країна	Російська імперія →  Польща →  Велика Британія
Діяльність	офіцер, антрополог, археолог, історик
Alma mater	Львівський університет
Галузь	археологія
Заклад	Лондонський університет, Яґеллонський університет, Львівський університет
Вчене звання	професор, доцент
Науковий ступінь	доктор філософії, доктор права, почесний доктор
Членство	Польське наукове товариство на чужиніd
Війна	польсько-радянська війна 1920
Військове звання	ротмістр
Рід	Q63531966?
Нагороди
Тадеуш Сулімірський у Вікісховищі

Тадеуш Сулімірський (пол. Tadeusz Józef Marian Sulimirski, *1 квітня 1898 р., с. Кобилани, Підкарпатське воєводство — †20 квітня 1983 р., Лондон) — польський археолог, доцент Львівського^[1] і професор (з 1936 р.) Краківського університетів; доктор права і доктор філософії^[1], історик, почесний доктор Ягеллонського університету і ректор польського університету за кордоном в м. Лондоні^[pl].

Він був сином Віта Сулімірського, гербу «Любич» (*10.10.1874-†11.04.1943) та Октавії Пешинської, гербу «Холева^[pl]» (*22.03.1877-†8.04.1959)^[2].

Служив у 9-му полку Малопольських уланів Війська Польського, брав участь у Польсько-радянській війні 1920 р.. 2 січня 1932 року був підвищений до звання поручика резервної кавалерії польської армії. У 1934 році він став офіцером запасу 2-го танкового полку в Журавиці, ротмістром.

Вищу освіту здобув у Львівському університеті. За роботу з передісторії (доісторичної доби) та антропології у Львівському університеті отримав ступінь доктора права і доктора філософії^[3]. Був співробітником Комісії антропології і передісторії Польської академії знань^[1]. У 1933—1936 роках був викладачем у Львівському університеті.

У 1929 р. та пізніше сприяв наповненню фондів Волинського краєзнавчого музею^[4].

Є видатним^[5] дослідником бронзової та залізної доби Галичини (відомі праці):

• (пол.) Kultura wysocka, 1931;
• (пол.) Scytowie na zachodnim Podolu, 1936

та ін..

У 1936 р. переїхав до Кракова, де став професором доісторичної археології Ягеллонського університету^[3].

У 1939 р. через події Другої світової війни емігрував у Лондон^[3].

У 1941 р. став у Великій Британії генеральним секретарем Міністерства освіти польського уряду у екзилі^[3].

У 1940—1942 рр. був редактором «Західно-слов'янського бюлетеня» (пол. Biuletyn Zachodnio-Słowiański).

Від 1958 р. — професор археології Центральної та Східної Європи в Інституті археології Лондонського університету^[3].

У 1952—1965 рр. читав лекції та вів семінари в багатьох європейських країнах^[3].

У 1968—1969 рр. читав лекції та вів семінари в університетах США^[3].

Був дописувачем статей в міжнародні журнали та мав енциклопедичну роботу, написав шерег публікацій з доісторичної доби Центральної та Східної Європи.

Найбільшу популярність він отримав від дослідження сарматів (відома праця):

• (англ.) The Sarmatians (vol. 73 in series «Ancient People and Places») London: Thames & Hudson, 1970.

Був членом

• Польського наукового товариства у Львові^[1];
• Лондонського товариства антикварів^[en],
• Королівського антропологічного інституту Великої Британії та Ірландії,
• Польського товариства археології та нумізматики,
• Лондонської-Кембриджського товариства передісторії^[3].

5 лютого 1921 р. він уклав шлюб з Ольгою Лепковською гербу «Домброва» (*30.04.1899-†14.02.1997). Від цього шлюбу мав п'ятеро дітей^[2]:

• Філіція Октавія (*1921-†2008),
• Марія (*1923-†2007),
• Вітольд (*1933-†10.02.2016),
• Кароль Ян (*1936) і
• Єжи Гвальберт (*1937).

1. Хрест Хоробрих^[1];
2. Хрест Хоробрих^[1].

• Сарматы. Древний народ юга России / Пер. с англ. Т. В. Китаиной (The Sarmatians). Серия «Загадки древних цивилизаций» — М.: изд. ЗАО «Центрполиграф», 2008—191 с. — ISBN 978-5-9524-3712-8, 978-5-9524-3002-0 (рос.)
• Kurhany komarowskie, Stanisławów, 1939. (пол.)
• The Sarmatians (vol. 73 in series «Ancient People and Places») London: Thames & Hudson, 1970. (przetłumaczono na polski i wydano jako Sarmaci w 1979 przez PIW w serii Rodowody Cywilizacji). (англ.) (пол.)
• Kultura wysocka, 1931, (пол.)
• Polska przedhistoryczna, vol. 1 (1955), vol. 2 (1959) — on Prehistoric Poland.

Це незавершена стаття про археолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

• Вирський Д. С. Сулімірський Тадеуш // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 901. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Чопек Сильвестор, Тадеуш Сулімірський та його внесок у дослідження епохи бронзи і раннього заліза Поділля та Волині / С. Чопек // Археол. дослідж. Львів. ун-ту. — 2006. — Вип. 9. — С. 97-105.
• Rocznik oficerski rezerw 1934, s. 118, 663 (пол.)

• Сулімірський (Sulimirski) Тадеуш // Енциклопедія українознавства. — Т. 8 — С. 3088-3100, Т. 11 — С. 360—380; сайт «Ізборник»
• Вирський Д. С., Сулімірський Тадеуш, сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
• Skład Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie w roku akademickim 1935—1936 (пол.)