Тайванські центри з контролю за захворюваннями

Тайванські центри з контролю за захворюваннями
Тайванські центри з контролю за захворюваннями
Тип	орган державної влади
Засновано	1 липня 1999
Країна	Тайвань
Штаб-квартира	Тайбей (25°02′36″ пн. ш. 121°31′22″ сх. д. / 25.04329° пн. ш. 121.522754° сх. д.)
Материнська; організація	Ministry of Health and Welfared
Дочірня(і); організація(ї)	National Health Command Centerd
	Вебсайт: cdc.gov.tw
	Тайванські центри з контролю за захворюваннями у Вікісховищі

Тайванські центри з контролю за захворюваннями (англ. Taiwan Centers for Disease Control, спрощ.: 卫生福利部疾病管制署; кит. трад.: 衛生福利部疾病管制署; піньїнь: Wèishēng Fúlì Bù Jíbìng Guǎnzhì Shǔ) — агентство міністерства охорони здоров'я та соціального забезпечення Республіки Китай (Тайваню), яке бореться із загрозами інфекційних захворювань.

Центральний епідемічний командний центр

Центральний епідемічний командний центр є підрозділом Національного командного центру охорони здоров'я Тайваню, та був активований урядом Тайваню для кількох спалахів захворювань, зокрема пандемія грипу H1N1 2009 року^[1] та пандемія COVID-19. Центральний епідемічний командний центр має повноваження координувати роботу між урядовими підрозділами, та залучати додатковий персонал під час надзвичайної ситуації.^[2]

Історія

Тайванські центри з контролю за захворюваннями були створені 1 липня 1999 року.^[3]

Хронологія раннього попередження про COVID-19

Представники Тайванських центрів з контролю за захворюваннями побачили в соціальних мережах передчуття пандемії COVID-19 у грудні 2019 року. Крім того, медичний персонал міг вільно перетинати Тайванську протоку, тому центри приблизно усвідомлював, що в грудні щось сталося не так. 31 грудня міська влада Уханя видала постанову, згідно з якою лікарі міста повинні повідомляти їм про всі випадки нової пневмонії. 1 січня Уханський гуртовий ринок морепродуктів був закритий органами охорони здоров'я.^[4]

До 5 січня 2020 року Тайванські центри з контролю за захворюваннями почали стежити за всіма особами, які прибули з Уханя протягом 14 днів, і в яких спостерігалась гарячка або симптоми інфекцій верхніх дихальних шляхів. Цих осіб обстежили на 26 відомих патогенів, у тому числі на SARS та близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром, а тих, у кого спостерігалися позитивні результати тестування, помістили на карантин.^[5]

Чуан Їньчін розповів, що «центри звернулися із запитом до органів охорони здоров'я Китаю 6 січня. Мене повідомили 11 січня. Я дуже чітко пам'ятаю цей день, тому що це був день виборів президента Тайваню. Близько 6 вечора я отримав телефонний дзвінок від генерального директора Тайваньських центрів з контролю за захворюваннями, в якому повідомили, що ми (я та колега) маємо дозвіл поїхати до Уханя. Ми прилетіли туди наступної ночі для зустрічі 13 і 14 січня вранці та вдень в Ухані».

15 січня Чжуан і його колега були викликані до генерального директора Тайванських центрів з контролю за захворюваннями. Наступного ранку він був присутній на засіданні експертної робочої групи. Після цього 16 січня відбулася прес-конференція.^[4]

20 січня було активовано Центральний епідемічний командний центр.^[6]^[7]

Відомі працівники

Чуан Їньчін, керівник медичної мережі з контролю за інфекційними захворюваннями
Су Ічжень, генеральний директор (2003—2005)
Ту Шинчже, генеральний директор (2000—2002)

Центри

Тайбейський регіональний центр
Північний регіональний центр
Центральний регіональний центр
Східний регіональний центр
Південний обласний центр
Регіональний центр Гаосюн-Піндун^[8]

Метадонова програма

Агентство субсидує програму підтримувального лікування метадоном на Тайвані. Це включає в себе надання метадону для наркозалежних, а також надання психіатрів, медсестер і ведення пацієнтів, крім того, програма «також передбачає освітні програми для конкретних пацієнтів, які перебували в умовах відстроченого вироку».^[9]

Примітки

↑ WHO raises influenza pandemic alert level, Taiwan establishes Central Epidemic Command Center in response. 28 квітня 2009. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 11 квітня 2020. (англ.)
↑ Lin, Cheryl; Braund, Wendy E.; Auerbach, John; Chou, Jih-Haw; Teng, Ju-Hsiu; Tu, Pikuei; Mullen, Jewel (2020). Policy Decisions and Use of Information Technology to Fight Coronavirus Disease, Taiwan. Emerging Infectious Diseases (англ.). 26 (7): 1506—1512. doi:10.3201/eid2607.200574. PMC 7323533. PMID 32228808.
↑ Centers for Disease Control,R.O.C.(Taiwan). Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 14 липня 2015. (англ.)
↑ ^а ^б Smith, Nicola (6 травня 2020). 'They wanted to take us sight seeing. I stayed in the hotel', says first foreign official to enter Wuhan. Telegraph Media Group Limited. Архів оригіналу за 12 січня 2022. (англ.)
↑ Wang, C. Jason; Ng, Chun Y.; Brook, Robert H. (2020). Response to COVID-19 in Taiwan. JAMA. 323 (14): 1341—1342. doi:10.1001/jama.2020.3151. PMID 32125371. (англ.)
↑ Chiang, Yi-ching; Wen, Kuei-hsiang; Wang, Cheng-chung (16 березня 2020). CORONAVIRUS / How Taiwan has been able to keep COVID-19 at bay. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 16 березня 2020. (англ.)
↑ Lee, I-chia; Shan, Shelley (21 січня 2020). Epidemic response command center set up. Taipei Times. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 5 березня 2020. (англ.)
↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2016-09-11 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Lee, Hsin-Ya; Li, Jih-Heng; Wu, Li-Tzy; Wu, Jin-Song; Yen, Cheng-Fang; Tang, Hsin-Pei (20 березня 2012). Survey of methadone-drug interactions among patients of methadone maintenance treatment program in Taiwan. Substance Abuse Treatment, Prevention, and Policy (англ.). 7 (1): 11. doi:10.1186/1747-597x-7-11. PMC 3373376. PMID 22429858.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)