Талько-Гринцевич Петро Антонович
Петро Антонович Талько-Гринцевич (1891 – 1952) – радянський фізик, представник української школи методики фізики, професор. БіографіяП. А. Талько-Гринцевич народився 20 червня (2 липня) 1891 року в Омську. У 1916 році закінчив фізико-математичний факультет Московського університету. Працював заступником завідувача гідрохімічного відділу Всеросійського земського союзу у Мінську, де виконав перше наукове дослідження на тему «Про гідрохімічний аналіз питних вод в районі Західного фронту». Упродовж 1918 – 1919 років працював у відділі народної освіти Конотопа, викладав математику і фізику в учительській семінарії та чоловічій гімназії міста Білопілля Харківської губернії. У 1921 році був призначений заступником завідувача індустріально-технологічного відділу Народного комісаріату освіти УРСР, викладав у Харківському технологічному інституті. В 1923 році був переведений до Одеського інституту народної освіти на посаду професора фізики. Читав курси лекцій з фізики, рентгенології, радіології. Брав активну участь в організації Фізичного інституту в Одесі. У 1926 році затверджений у вченому званні професора. Наприкінці 1929 року очолив рентгенівську лабораторію Інституту прикладної мінералогії в Харкові. У 1930-х роках працював інспектором науково-технічних установ Вищої Ради народного господарства УРСР. Очолював фізико-технічну лабораторію Інституту споруд. Упродовж 1933 – 1938 років завідував кафедрою фізики Білоруського садово-городнього інституту у Мінську, викладав фізику у сільськогосподарському інституті у Горькому. В 1938 році переїхав до Новосибірська, де працював завідувачем кафедри фізики в інженерно-будівельному та сільськогосподарському інститутах. Помер 29 жовтня 1952 року у Новосибірську. Наукова діяльністьОдним із перших у вітчизняній дидактиці фізики показав необхідність актуалізації загальних питань методології та методики навчання. У 1927 році в «Записках Одеського інституту народної освіти» опублікував працю «Короткий начерк головних питань методики та методології фізики з точки зору діалектичного матеріалізму», в якій підкреслив важливе значення як експериментальних, так і теоретичних методів фізичної науки, необхідність ознайомлення з ними учнів та студентів у процесі навчання фізики. Такі підходи були реалізовані у виданому в 1931 році підручнику «Нарис фізики». Зосереджував свої зусилля на наукових дослідженнях із рентгенофізики. Вивчав вплив рентгенівського випромінювання на електропроводність органічних рідин та організм людини, а також питання захисту від нього. Праці
НагородиЛітература
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia