Микола ДмитровичТараканов (нар. 19 травня 1934, село Гремяч'є, Центрально-Чорноземна область) — радянський воєначальник, генерал-майор, доктор технічних наук, член Президії РАПН, Засновник та Голова Координаційної Ради НП Президентський клуб "Довіри", член Союзу письменників Росії, лауреат Міжнародної літературної премії ім. М. А. Шолохова.
Керував операцією з видалення високорадіоактивних елементів з особливо небезпечних зон Чорнобильської АЕС[1] та відновлювальними роботами після землетрусу в Спітаку. Інвалід другої групи через променеву хворобу[2].
Біографія
Народився на Дону в селі Гремяч'є (нині — Хохольского району Воронезької області) у великій селянській родині. У 1953 році закінчив Гремяченську середню школу, потім — Харківське військове технічне училище. Служив в училищі, пізніше — в Червонопрапорному полку військ цивільної оборони (місто Мерефа) на посаді командира електротехнічного взводу[3].
У 1963 році заочно закінчив Харківський автодорожній інститут за спеціальністю «інженер-механік». Служив в Саратові полковим інженером, з 1967 року — викладачем в Московському військовому училищі цивільної оборони. У 1972 закінчив ад'юнктуру Військово-інженерної академії ім. Куйбишева (Москва). Служив старшим фахівцем у Військово-технічному комітеті військ цивільної оборони СРСР, потім — у Всесоюзному НДІ цивільної оборони (у тому числі на посаді першого заступника начальника інституту), заступником начальника штабу цивільної оборони РРФСР. У 1986 році керував операцією з видалення високорадіоактивних елементів з особливо небезпечних зон Чорнобильської АЕС[1][4].
Для мене і для моїх солдатів до самої моєї смерті чорнобильська катастрофа буде однією з найтрагічніших подій в моїй 37-річній службі. Я потрапив туди в червні місяці 1986 року, коли ще панував цілковитий безлад після самої великомасштабної катастрофи на нашій планеті.
Спітак виявився куди страшніше Чорнобиля! У Чорнобилі ти схопив свою дозу і будь здоров, адже радіація - ворог-невидимка.
А тут - розірвані тіла, стогони під руїнами... Тому нашим головним завданням було не тільки допомогти і витягнути з завалів живих, а й гідно поховати загиблих. Ми фотографували і фіксували в штабний альбом всі невпізнані трупи і ховали їх під номерами.
Коли ж поверталися з госпіталів і лікарень постраждалі від землетрусу люди, то починали шукати загиблих родичів і зверталися до нас. Ми давали знімки на впізнання. Потім упізнаних ми вилучали з могил і ховали вже по-людськи, по-християнськи. Тривало це протягом півроку....
золота медаль лауреата Міжнародної літературної премії ім. М. А. Шолохова
золота медаль Сергія Єсеніна
золота медаль «Почесний адвокат»
золота медаль «Лауреат літературної премії Чорнобильська зірка»
медалі «За вірність Вітчизні», «Миротворець», «Руська земля», «Медаль Буніна», Срібна медаль РАПН, «За заслуги у справі відродження нації ним. Петра Великого», «20 років Чорнобильської катастрофи», «За вірність обов'язку», «За заслуги в галузі ветеринарії», «Георгій Жуков», «55 років Московської міської письменницької організації», «Афганістан 40-я армія», Медаль ім. Рентгена (Німеччина).
Наукова діяльність
Максимов М. Т., Тараканов Н. Д. Опыт применения технических средств и способов ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС / Под общ. ред. В. Л. Говорова. — М. : Стройиздат, 1990. — 137 с.
Тараканов Н. Д. Комплексная механизация спасательных и неотложных аварийно-восстановительных работ. — М. : Энергоатомиздат, 1984. — 304 с. — (Гражданская оборона СССР).
Публіцистика
Книги
Тараканов Н. Д. Две трагедии XX века. [Взрыв ядер. реактора на Чернобыл. АЭС и землетрясение в Спитаке] : Докум. повести. — М. : Сов. писатель, 1992. — 431 с. — ISBN 5-265-02615-0
Тараканов Н. Д. Живая память. размышления о времени и о человеческой судьбе… / сост. А. Пекарский. — Изд. 2-е, доп. [и дораб.]. — М. : Филиал Воениздата, 2006. — 488 с. — ISBN 5-203-02811-2
Тараканов Н. Д. Записки русского генерала. Избр. произведения : В 3-х т. — М. : 4-й фил. Воениздата, 1998.
Т. 1 : Исчадие ада
Т. 2 : Гробы на плечах
Т. 3 : Бездна
Тараканов Н. Д. Записки русского генерала. [избранные произведения]. — М. : Филиал Воениздата, 2007.
Т. 1 : Исчадие ада
Т. 2 : И разверзлась тверь земная
Т. 3 : Над пропастью во лжи…
Тараканов Н. Д. И стали две судьбы единою судьбою…: литературно-художественный сборник. — М. : Филиал Воениздата, 2008. — 175 с. — ISBN 5-203-02753-X
Тараканов Н. Д. Когда горы плачут. — М. : Достоинство, 2014. — 294 с. — ISBN 978-5-904552-35-0
Тараканов Н. Д. Надежда России. — М. : Б.и., 2004. — 472 с. — ББК Ш6(2=Р)75-491
Тараканов Н. Д. Под созвездием Быка. Полем. раздумья. — М. : Интер-Весы, 2003. — 279 с. — ISBN 5-86490-093-14 (ошибоч.)
Тараканов Н. Д. Разлом : [Землетрясение в Армении 7 дек. 1988 г.]. — М. : Воениздат, 1991. — 192 с. — ISBN 5-203-01243-1
Тараканов Н. Д. Русский узел. Кн. раздумий. — 2-е изд.,[доп.]. — М. : Воениздат, 2002. — 615 с. — ISBN 5-86490-117-X
Тараканов Н. Д. Чернобыльские записки, или Раздумья о нравственности. — М. : Воениздат, 1989. — 208 с. — ISBN 5-203-00716-0
Цхинвал: хроника грузинской агрессии. документальный сборник / под общ. ред. Н. Д. Тараканова. — Изд. 2-е, доп. — М. : Президентский клуб «Доверия», 2009. — 272 с. — ISBN 5-203-02765-8
«Сигнал Чернобыля»; «Мертвые судят живых»; «Мертвые не молчат»; «На рубеже тысячелетий. Перелом»; «Перелом»; «Графит»; «Солдаты Отчизны»; «Виват Президенту Путину!»; «Президент Путин в новой версии»; «Сонькино озеро»
