Тарас Бульба (персонаж)
Тара́с Бу́льба — вигаданий образ українського козацького ватажка, полковника Війська Запорозького. Головний герой повісті Миколи Гоголя Тарас Бульба. Натхнення Невідомо достеменно чи базується персонаж Тараса Бульби, головного протагоніста роману, на якійсь справжній історичній особі, чи він був повністю вигаданий Гоголем для твору. Згідно з однією з версій натхненням для створення образу Тараса Бульби був його предок полковник Війська Запорозького Низового Остап Гоголь. У Остапа Гоголя було двоє синів приблизно одного віку, які навчалися у вищому навчальному закладі Львова й один з них (старший) загинув у 1671 році від рук жовнірів під час оборони Могилева, а інший невдовзі, в 1674 році перейшов на бік поляків, які перед тим вбили його брата[2]. Згідно з іншою теорією натхненням для створення образу Тараса Бульби був один з предків відомого українського дослідника Миклухи-Маклая — курінний отаман Війська Запорізького Низового Охрім Макуха. Дядько Миклухи-Маклая по батьковій лінії, який навчався і товаришував із Миколою Гоголем, міг зацікавити Гоголя родинними переказами про предків Миклухів-Маклаїв, й зокрема розказати про те, що у їхнього предка курінного отамана Війська Запорізького Низового Охріма Макухи було троє синів, Омелько, Назар і Хома, які воювали за визволення України з-під польської шляхти. Один з цих трьох синів Охріма Макухи, Назар, закохався у шляхетну польську панночку, перейшов на бік поляків і сховався в обложеній запорожцями фортеці. Зганьблені брати вирішили викрасти зрадника. Але на зворотному шляху натрапили на варту. Хома загинув у нерівному бою, а Омелькові з бранцем вдалося втекти. Курінний власноруч стратив сина-перевертня[3]. Згідно з іншою теорією натхненням для створення образу Тараса Бульби був одних з героїв українського епосу про запорозьких козаків які в певний час були союзниками поляків, як от Сава Чалий (козак, якого було страчено у 1741 році після служби полковником у приватній армії польського шляхтича, і чию страту наказав виконати його власний батько за зраду української ідеї), Павло Тетеря (гетьман Війська Запорозького, у різні роки провадив то антимосковську то антипольську політику; вмер від отруєння за загадкових обставин), Іван Барабаш (гетьман Війська Запорозького, у різні роки провадив то антимосковську то антипольську політику; за версією деяких істориків вбитий козаками за пропольську політику) тощо, про яких Гоголь мав знати з таких українських народних пісень як Про хитрість вжиту Богданом Хмельницьким супроти Барабаша, Про козака Саву, Пісня про Саву Чалого, Тетеря, Зрадник Тетеренко, Вбивство Тетеренка тощо, які якраз виходили друком у 1810-30-х роках окремими виданнями у кількох збірках різного авторства (й до збору україномовних пісень для деяких з тих збірок доклався й сам Гоголь). Зокрема мова йде про такі збірки україномовних пісень 1810-30-х років як Досвід збирання старовинних малоросійських пісень (рос. Опытъ собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсней)[4], видану у 1819 році у Санкт-Петербурзі етнографістом-фольклористом Миколою Цертелєвим, Малоросійські пісні (рос. Малороссійскія пѣсни)[5] та Українські народні пісні (рос. Украинскія народныя пѣсни)[6], видані у 1827 та 1834 роках, відповідно, у Москві етнографістом-фольклористом Михайлом Максимовичем, Запорозька старезність (рос. Запорожская старина)[7], видану у 1833 році у Харкові етнографістом-фольклористом Ізмаїлом Срезневським, та Малоросійські та червоноруські народні думи й пісні (рос. Малороссійскія и червонорусскія народныя думы и пѣсни)[8], видану у 1836 році у Санкт-Петербурзі етнографістом-фольклористом Платоном Лукашевичем[9]. Джерела
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
