Театральний бульвар

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2020)

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (грудень 2020)

Театральний бульвар Дніпро
Місцевість	Половиця
Район	Шевченківський
Назва на честь	Театри
Загальні відомості
Протяжність	600 метрів
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Театральний бульвар у Вікісховищі

Театральний бульвар — один з центральних піших бульварів міста Дніпро, що розташований в історичній місцевості Половиця в Шевченківському районі міста, що зв'язує однією пішохідною віссю основні театри міста.

Бульвар рівнинний, бере початок від вулиці Володимира Мономаха продовжує вісь вулиці Глінки, йде на північний захід, перетинає Воскресенську вулицю й закінчується на вулиці Юліуша Словацького площею перед Академічним театром опери і балету, що візуально пов'язана через Половицьку площу з Академічним театром драми і комедії. Довжина вулиці — 600 м.

У місці перетину бульваром Воскресенської вулиці сполучалися три половицькі річки — Половиця, що витікала з Аптекарської балки, Жабокряч, що витікала з Довгого байраку та річка, котра текла з Кленового байраку. Після 1884 року Половиця була відведена в інше русло. З 1840-х років проводилися роботи щодо взяття у колектори річок та влаштуванню над ними бульварів. З відкриттям у 1891 році Англійського клубу (Воскресенська, 3) тут починає формуватися театрально-бульварний осередок міста. У 1900-х роках річки були повністю приховані, тоді Проточну вулицю перейменували на Клубну (тепер Воскресенська). 1912 року зведено театр-клуб Громадського зібрання (тепер Філармонія, Воскресенська, 6). У 1913 році до Англійського клубу прибудовано театр — тепер основа українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка (Воскресенська, 5).

До створення бульвару у 1979 році призвели природні явища і події. Повінь травня 1931 року вкрила водою місцевість майбутнього Театрального бульвару на 1 метр з пересуванням вулицею Леніна між театрами на човнах. Горезвісна повінь 28 липня 1977 року пошкодила підвальні й цокольні поверхи будинків у нижній Половиці, що відкрило шлях до зносу аварійного будинку № 7 по Воскресенській вулиці. Це послугувало до відкриття майдану й відкриття створення основного фасаду на нього Українського театру імені Тараса Шевченка завдяки капітальній реконструкції у 1979 році за проектом архітекторів Є. Яшунського й Л. Халявського. Знос дряглих будинків усередині кварталу між вулицями Мономаха й Воскресенською навколо театру пробило широкий бульвар. Його лінію означили влаштуванням басейн і естакаду праворуч від театру Шевченка за проектом Л. Халявського,.Торцеву стіну на Воскресенській, 9, що звернена на театральний-майдан-бульвар, оздобили громадною металевою люстрою-бра. Перед архітекторами й проєктувальниками відкрилася проєктно-концептувальна вісь пішого бульвару, що продовжувала вулицю на честь композитора Глінки через нетря кварталів до Театру Опери і балету та Театру драми і комедії на проспекті Яворницького. У кварталі бульвару між вулицями Словацького і Воскресенською були розташовані інші театральні будівлі: клуб Залізничників (тепер Філармонія) і літній кінотеатр «Експрес» (тепер знесений). Додатково за проєктом Театрального бульвару планувалося зведення Дніпровського театру юного глядача на північній стороні бульвару, ділянка, яка наразі забудована.

З кінця 1980-х до початку 2000-х років квартал Театрального бульвару між вулицями Мономаха й Воскресенською заполонив книжковий базар, що став громадсько-політичним осередком міста.

В кінці 1980-х років на майдані бульвару перед фонтаном проводилися несанкційовані мітинги української громадськості міста, через близькість розташування офісу Обласної спілки письменників України й осередку «Просвіти» й згодом Народного руху. 16 липня 1991 року тут вперше після Української революції в місті було піднято українського синьо-жовтого прапора, про що встановлена пам'ятна дошка.

На річницю Незалежності України у 1992 році у сквері на захід від Театру Шевченка в центрі бульвару на перехресті з Воскресенською вулицею відкрито пам'ятника молодому Шевченкові роботи скульптор Володимира Небоженка та архітектора Володимира Положія.

На початку 2000 років книжковий базар посунули легкі конструкції тимчасових магазинів одягу, галантереї, квітів, аптеки і ресторанів, що мають адреси Театрального бульвару. На південній стороні бульвару у дворі радянського магазину «Лотос» (проспект Яворницького, 58) була спроба звести багатоповерхові будинки, недобудовані каркаси котрих досі псують вигляд бульвару.

2003 року колектив архітекторів С. Лаврентьєва і Е. Чубарова вийшли з проєктом комплексної забудови бульвару багатоповерховими (до 19 поверхів) житловими будинками. Так ділянку під Театр юного було забудовано будівлями на Восресенській, 7а й Мономаха, 17а. В цей час «театральність» віддавалася у жертву комерційності.

У буремний час революції Гідності 2013—2014 років брати Каспери (Олександр і Василь) привласнили кілька муніципальних ділянок, у тому числі й ділянку ліворуч середньої школи № 19 у дворі вулиці Князя Володимира Великого 15, що виходить на Театральний бульвар. Споруджувана ними 28-поверхівка порушує норми будівництва, стоїть занадто близько до школи, призвела до підтоплення підвалів у сусідній 14-поверхівці. Народний депутат Андрій Денісенко і міський голова Борис Філатов виступили проти незаконної забудовної практики братів Касперів у місті. Будівництво будівлі, окресленої у місті «каракатицею Касперів», було остаточно зупинено рішенням Верховного суду України у 2019 році. Тепер з 14 зведених поверхів хочуть зняти пару, щоб довести до дозволених будівельними правилами 12 поверхів й добудувати під квартири для правоохоронців.^[1][2]

У 2019 році архітектор Олександр Сорін на замовлення ТОВ «СВО» представив проєкт багатофункціонального комплексу «Воскресенський» у кварталі між вулицями Воскресенською й Словацького, що має налічувати до 10 поверхів, 35 тисяч кв. метрів, з магазинами, офісами, паркуванням на 150 місць; частина бульвару має бути у критій алеї; комплекс буде мати вихід на проспект Яворницького, де планується звести апарт-готель; за пам'ятником Шевченкові й Філармонією бути створено майдан.^[3]

• Книжковий базар
• Дніпровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка (Воскресенська вулиця, 5)
• будинок на Воскресенській вулиці, 9 з металевою люстрою на стіні й меморіальною дошкою на честь першого підняття над містом національного прапору 16 липня 1991 року Народним Рухом України
• Дніпропетровська обласна філармонія ім. Л. Когана (Воскресенська вулиця, 6)
• Пам'ятник молодому Тарасу Григоровичу Шевченку
• Середня загальноосвітня школа №  19 (вулиця Князя Володимира Великого, 13а),
• знесений Літній кінотеатр «Експрес»
• Середня школа №  81 (вулиця Юліуша Словацького, 4)

• вулиця Глінки,
• вулиця Володимира Мономаха,
• Воскресенська вулиця,
• вулиця Юліуша Словацького.

• Три лица Театрального бульвара
• Театральний бульвар на Гугл мапі
• Мапа Катеринослава 1910 року [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Театральний бульвар