Теперик Андрій Сергійович

Андрій Теперик
Андрій Теперик;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	30 січня 1997 ; Мартове, Печенізький район, Харківська область, Україна
Смерть	10 квітня 2021 (24 роки) ; Золоте, Гірська міська територіальна громада, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна ; (вогнепальне поранення)
Поховання	Мартове
Псевдо	Беба
Військова служба
Роки служби	2017—2021
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	92 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрі́й Сергі́йович Тепе́рик (30 січня 1997(19970130) року, с. Мартове, Печенізький район, Харківська область — 10 квітня 2021 року, сел. Золоте-3, Сєвєродонецький район, Луганська область) — старший солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

Здобув фах плиточника в ліцеї будівельних технологій. Дідусь був військовим, дядько — від початку війни на фронті. Військовий вишкіл проходив у навчальному центрі «Десна», після чого уклав трирічний контракт із збройними силами.

Учасник Антитерористичної операції та Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2017 року. Другий контракт підписав у 2020 році.

Загинув 10 квітня 2021 року, близько 23 години, біля селища Золоте-3, під час ворожого снайперського обстрілу позицій Збройних сил України.

Похований 14 квітня у рідному Мартовому^[1]. Залишились батьки та малолітня сестра.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 202/2021 від 20 травня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2].