Тепе-Сіалк
33°58′08″ пн. ш. 51°24′17″ сх. д. / 33.968888888889° пн. ш. 51.404722222222° сх. д. Сіалк, або Тепе-Сіалк (перс. تپه سیلک, букв. «Пагорб Сіалк») — археологічна пам'ятка на території центрального Ірану поблизу міста Кашан, де виявлені залишки двох зикуратів. Поселення існувало з епохи неоліту і до кінця бронзової епохи. Зикурат побудували приблизно в 3000 році до н.е. Культуру, що населяла цю територію, пов'язують з культурою річки Заянде[en] [2]. Вперше Сіалк розкопала в 1930-ті роки команда французьких археологів на чолі з Романом Гіршманом. ІсторіяСпільне дослідження Організації культурної спадщини Ірану, Лувру та Французького інституту досліджень в Ірані також підтверджує, що найдавніші поселення в Сіалку датуються приблизно 6000-5500 роками до н. е. [3] [4] Сіалкський зікурат був побудований близько 3000 року до н. е. Ймовірно, що Сіалк і вся територія навколо нього виникли завдяки великим водним джерелам, що знаходяться поблизу, що чинні і сьогодні. Джерело Чешмех-є-Солейман (Соломонове джерело) приносить воду в цю місцевість з довколишніх гір протягом тисячоліть. Сад Фін, побудований у своєму теперішньому вигляді в XVII столітті, є популярною туристичною атракцією. Саме тут шахи династії Сефевідів проводили свій відпочинок далеко від своїх столиць. Ймовірно, що саме тут похований Абу Лулуа Фіруз, перський вбивця другого халіфа Умара ібн аль-Хаттаба (бл. 634-644 рр.). Всі ці останки знаходяться в тому ж місці, що й Сіалк. Археологія Тепе-Сіалк розкопували три сезони (1933, 1934 і 1937) командою на чолі з Романом Гіршманом і його дружиною Танею Гіршман[en]. [5][6][7] Дослідження, пов'язані з цим місцем, проводили Д.Е. Маккоун, Ю. Маджидзаде і П. Аміє. [8][9] Розкопки були відновлені на кілька сезонів в 1999 — 2004 рр. командою з Університету Пенсильванії та Організації культурної спадщини Ірану під керівництвом Садега Малека Шахмірзаді[en] під назвою "Проект переосмислення Сіалка" [10][11][12][13] . У 2008 — 2009 рр. іранська команда під керівництвом Хасана Фазелі Нашлі та за підтримки Робіна Конінгема з Даремського університету працювала на північному кургані, знайшовши 6 пізньонеолітичних поховань [14]. Артефакти з перших розкопок опинилися в основному в Луврі, хоча деякі з них можна знайти в Британському музеї, Метрополітен-музеї в Нью-Йорку, Національному музеї Ірану та у приватних колекціонерів. Ці артефакти складалися з деяких дуже тонко розписаних гончарних виробів [15]. Північний курган Північний тепе є найдавнішим, його заселення датується кінцем VII тис. до н. е. Курган складається з двох шарів: Сіалк I (найдавніший) та Сіалк II. Архітектура шару Сіалк І є відносно примітивною. Виявлено поховання з глиняним посудом. Кераміка спочатку досить груба, але з часом стає більш якісною [16]. Архаїчний розписний посуд епохи Загех (бл. 6000-5500 рр. до н.е.) знайдено в Тепе-Сіалк I, шарах 1-2. Це ранній розписний посуд, який вперше був розкопаний в Тепе-Заге[en] на рівнині Казвін [17]. У шарах 3, 4 і 5 кераміка має чітку поверхню з розписним декором. Все ще використовувалися кам'яні або кістяні знаряддя праці. У шарі Сіалк II з'являються перші ознаки металургії. Археологічні матеріали, знайдені в будівлях цього періоду, свідчать про посилення зв'язків із навколишнім світом. Південний курган Південне тепе має шари Сіалк III і IV. Перший, із семи шарів, відповідає V тис до н.е. і початку IV тис до н.е. (бл. 4000 р. до н.е.). Цей період є спадкоємним від попереднього і характеризується ускладненням архітектури (ліпна цегла, використання каменю) та ремесел, особливо металургійного. Під час ранніх розкопок було знайдено п'ять протоеламських[en] табличок. Як і інші віддалені пам'ятки з протоеламським письмом, вони були загублені на деякий час [18]. Нещодавні роботи знайшли на південному кургані докази фактичної окупації з протоеламського періоду [13]. Металургія сріблаЙмовірно Тепе-Сіалк був важливим центром виробництва металу в центральному Ірані за часів Сіалк III і Сіалк IV. Значна кількість металургійних залишків була знайдена під час розкопок в 1990-х роках і пізніше, а саме велика кількість шматків шлаку, глету, тиглів і форм [19]. У Таппе-Сіалк були знайдені найдавніші у світі докази виробництва срібла — шматочки глету та шлак.
[20]. На деяких інших стародавніх пам'ятках Ірану того ж часу також було виявлено виробництво срібла, наприклад, в Арісмані[en] та Тепе-Гіссар. Ці городища відносять до періодів Сіалк III-IV та Гіссар II-III. Культурний розвиток Шар Сіалк IV починається в другій половині IV тисячоліття. Для найдавніших підперіодів Сіалк IV існують зв'язки з месопотамськими цивілізаціями Урук та Джемдет-Наср. Пізніше матеріал схожий на матеріал Сузи III (протоеламський рівень), був знайдений у протоеламському горизонті в Сіалку, про що також свідчить знахідка тут кількох протоеламських глиняних табличок. У цьому ж шарі Сіалк IV були знайдені руїни найстарішого зікурату в світі. Цей період закінчується тимчасовим занедбанням городища на початку ІІІ тис до н.е.. ІІ тис до н.е..jpg) Після понад тисячолітнього забуття городище Сіалк знову заселяють у другій половині ІІ тис до н.е.. Ця остання фаза заселення городища поділяється на два періоди: Сіалк V та Сіалк VI. Археологічний матеріал цих двох періодів здебільшого був знайдений у двох некрополях, названих некрополем А і некрополем Б. Перший з них представляє Сіалк V, а другий — Сіалк VI. Перший представляє шар Сіалк V. Тут знайдено зброю та інші предмети з бронзи, а також ювелірні прикраси та деякі залізні вироби. Кераміка сіро-чорна або червона, іноді з деякими прикрасами, що складаються з геометричних візерунків, і може бути порівняна з предметами, що походять з місць в долині Горган (пізніші шари Тюренг-Тепе[en] і Тепе-Гіссар). Галерея
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
