Тепловіддача

Тепловідда́ча (рос. теплоотдача; англ. convective heat exchange; нім. Wärmeabgabe f, Wärmeleistung f) — явище теплообміну між теплоносієм і тілом, якому передається тепло, які відокремлені між собою твердою стінкою чи іншою поверхнею розділу.

Наприклад, теплообмін між рідиною (газом) і поверхнею твердої стінки, яка дотикається до неї. Тепловіддача базується на явищах натурального чи примусового перенесення тепла теплопровідністю, конвекцією та (чи) випромінюванням від одного температурного рівня до нижчого температурного рівня^[1].

Розрізняють тепловіддачу за вільного (під дією сили тяжіння) і примусового (за допомогою насосів, вентиляторів тощо) руху теплоносія, а також за зміни його агрегатного стану (наприклад, конденсації пари).

Інтенсивність такого теплообміну характеризують коефіцієнтом тепловіддачі — кількістю теплоти, що її передано за одиницю часу через одиницю поверхні за різниці температур між поверхнею і теплоносієм в 1 К. У Міжнародній системі одиниць (SI) коефіцієнт тепловіддачі виражається у Вт/(м²·К).

• Теплообмін

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лабай В. Й. Тепломасообмін — Львів: Тріада Плюс, 1998. — 260 с.
• Іванченко В. В., Барвін О. І., Штунда Ю. М. Конструювання та розрахунок кожухотрубчатих теплообмінних апаратів. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. — 260с.