Терем

Те́рем^[1] (д.-рус. теремъ < грец. τέρεμνον — «хата», «дім»^[2]) — житловий верхній ярус давньоруських хором або палат, розташований над світлицею та підклітом. Міг ставитися окремо від основного корпусу будинку, на подкліті, над воротами^[3], поєднувався з ним сіньми — критим переходом. До XVIII століття також вживалися назви «горище» або «вишка».

Терем неодноразово згаданий в казках.

Іноді слово «терем» вживають як синонім розкішного маєтку^[4].

Опис

У теремах «красні» вікна влаштовувалися у всіх стінах. До теремів пристроювалися башточки — «виглядки»^[5]. До терему завжди застосовувався епітет «високий». Навколо теремів влаштовували «гульбища» — парапети та балкони, обгороджені перилами або ґратами. На кам'яних палатах терем міг бути як кам'яним, так і дерев'яним.

Суспільний інститут

У верхній частині терему жили (звичайно під наглядом) жінки родини боярина, князя, царя^[1], тому «теремом» прийнято називати жіночу частину дому в Московській державі XIV—XVII століть.

Терем в мистецтві

Галерея

Коломенський палац царя Олексія Михайловича, при збільшенні ліворуч видно тереми
Терем на патріарших палатах (угорі ліворуч)

Див. також

Теремний палац
Теремки (мікрорайон у Києві)

Примітки

↑ ^а ^б Терем // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
↑ Велика радянська енциклопедія, друге видання / Б. А. Введенський. — М .: Велика Радянська Енциклопедія, 1956. — Т. 42. — С. 298.
↑ Тамбовський терем на Амурі. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.