Територіальний розвиток КанадиКанада стала самостійною у 1867, коли три провінції Британської Північної Америки були об'єднані у домініон. У ході створення домініону франкомовна провінція Канада була розділена на дві (Квебек і Онтаріо), а до них було приєднано ще дві англомовні провінції (Нова Шотландія і Нью-Брансвік). Крім того Велика Британія поступилася Канаді своїми володіннями в Північній Америці[1] Зовнішні кордони Канади змінювалися сім разів, а в ході розвитку кількість регіонів зросла від чотирьох провінцій до десяти провінцій і трьох територій. Шкала часу1 липня 1867 Домініон Канада було створено з трьох провінцій Британської Північної Америки: провінції Канада, яка була розділена на дві провінції Онтаріо і Квебек, і колоній Нью-Брансвік і Нової Шотландії. 15 липня 1870 Велика Британія поступилася на користь Канади більшу частину своїх володінь у Північній Америці: Землю Руперта і Північно-Західну територію, що стали Північно-Західними територіями. Договір 1868 про Землю Руперта передавав ці землі Канаді в 1869, але на ділі це було здійснено лише в 1870, коли 300 000 фунтів стерлінгів були заплачені Компанії Гудзонової затоки. Згідно з Манітобським актом на невеликій частині Землі Руперта - колонії Ред-Рівер, що оточувала місто Вінніпег, було створено провінцією Манітоба. 20 липня 1871 Британська колонія Британська Колумбія приєдналася до Канади як шоста провінція. 1 липня 1873 Британська колонія Острів Принца Едуарда приєдналася до Канади як сьома провінція. 26 липня 1874 Межі провінції Онтаріо були розширені на північ і захід[2] 12 квітня 1876 12 квітня 1876 з Північно-Західних територій було виділено округ Ківатін, що розділив Північно-Західні території[3] 1 вересня 1880 Велика Британія поступилася своїми Арктичними островами на користь Канади, вони увійшли у склад Північно-Західних територій. 1 липня 1881 Межі Манітоби були розширені за рахунок округу Ківатін до західних кордонів Онтаріо. Але частина цих територій оспорювалося Онтаріо 7 травня 1886 Південно-західна межа округу Ківатін була змінена, щоб відповідати кордонам нових тимчасових округів Північно-Західних територій, створених у 1882 повертаючи деякі терени Північно-Західним територіям[4] 12 серпня 1889 Суперечка між Манітобою і Онтаріо закінчився тим, що межі Онтаріо були згідно з Актом про Канаду 1889 (пункт межі Онтаріо) розширилися на захід до озера Лісового і до річки Олбані. 2 жовтня 1895 Округ Ківатін приєднав частину Північно-Західних територій на північ від Манітоби на материку, і всі острови на узбережжі Гудзонової затоки, а також заток Джеймса і Унгава. Частина теренів між округом Ківатін, Онтаріо, і Гудзоновою затокою не було включено в округ Ківатін. У Північно-західних територіях було сформовано чотири додаткових тимчасових округи: округ Юкон, округ Унгава, округ Маккензі і округ Франклін.
Були змінені межі округу Ківатін. До його складу увійшли острів Саутгемптон, острів Котс острів Акіміскі тощо. 13 червня 1898 Територія Юкон була створена з округу Юкон (у північно-західній частині Північно-Західних територій), а Квебецький прикордонний розширювальний акт 1898 року, пересунув кордон Квебеку на північ до ріки Істмейн. 23 травня 1901 Східний кордон території Юкон пройшла по річці Пеллі.
Прикордонний спір про Алясці було вирішене на користь Сполучених Штатів. 1 вересня 1905 З Північно-Західних територій були виділені провінції Альберта і Саскачеван. Західний кордон Саскачевана і східний кордон Альберти 110 ° західної довготи. Південні і північні кордони Альберти як і Саскачевана: на півдні це межа Канади і США або сорок дев'ята паралель, на півночі шестидесята паралель. Західні кордони Альберти вздовж піків Скелястих гір до 60-ї паралелі.
Північно-Західні території були перейменовані (в назві до 1912 року був прибраний дефіс) 15 травня 1912 Манітоба, Онтаріо, Квебек і розширили свою територію на північ до сучасних кордонів. Північно-Західні території з цього року стали включати землі на північ від 60-ї паралелі (крім островів Гудзонової затоки і затоки Джеймс). Вони поділялися на три округи: Ківатін, Макензі і Франклін.
Межі Північно-Західних територій були розширені до Північного полюса . 11 березня 1927 Британська Таємна Рада в 1927 році вирішила Лабрадорську прикордонну суперечку між Лабрадором і Квебеком передавши частину земель домініону Канади - Домініон Ньюфаундленд. 11 листопада 1930Норвегія поступилася Канаді острови Свердруп, в обмін на британське визнання норвезького суверенітету над островом Ян Маєн 31 березня 1949 Домініон Ньюфаундленд і його володіння Лабрадор, стають десятою провінцією Ньюфаундленд. 1 квітня 1999 З Північно-Західних територій була виділена територія Нунавут[5]. Тимчасові округу як адміністративні області в Північно-західних територіях були скасовані.
 Провінція Ньюфаундленд була перейменована у провінцію Ньюфаундленд і Лабрадор.
 Територія Юкон була перейменована в Юкон. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
