Слово «терниця» (варіант «терлиця» пізніший) пов'язане з дієсловом терти — оскільки тіпання льону і конопель також називали «тертям»[4][5]. Інші назви:
Терлиця з широкою щілиною для мечика називалася битка[13].
Опис
Складається терлиця з таких деталей: ніжок (що звалися «сохами»), прикріплених до двох поздовжніх паралельних дощок («ребер» або «стегон»). Між дошками залишається щілина («жоліб»), у якому поміщається рухома деталь терлиці — мечик[14]. На одному кінці він має ручку («фіст»), другим він кріпиться між дощок за допомогою кілка («чопика»)[2]. На верхніх крайках дощок і нижній частині мечика могли бути трикутні зубці.
Стебла льону чи конопель кладуть зверху терлиці поперек верхніх дощок, потім мнуть і ламають їх, з силою вдаряючи по них мечиком. Цей процес називається «м'яттям». Далі стебла звільняють від костриці — ця операція називається «тіпанням» або «тертям». Для остаточної обробки волокна розчісують на чесалках, приготовляючи кужіль[15][16][10].
Льон могли м'яти і без терлиці — за допомогою ціпа[17].
У культурі
«Суха, як терниця» — казали про сухоребру жінку
Терлиця також символізує балакучість: «Чого принесло цю терлицю?»[18]
За народним повір'ям, на мечиках терлиць відьми літали на Лису Гору. Звідси й вираз, що вживається щодо надто швидкого повертання: «Ти, мабуть, на мечику літав»[19].
