Тернопільський порцеляновий завод

Тернопільський порцеляновий завод
Типтовариство з обмеженою відповідальністю
Засновано1964
Закриття (ліквідація)2006
Штаб-квартира Україна, 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 22
Код ЄДРПОУ00310441

Тернопільський порцеляновий завод — підприємство порцеляно-фаянсової промисловості, розташоване в місті Тернопіль Тернопільської області.

Історія

Заснований у 1964 році, він спеціалізувався на випуску чайних і кавових сервізів, кухонних, столових наборів та сувенірної продукції.[1], [2] Крім стандартної продукції на заводі виготовляли й ексклюзивну, в основному виставкову. Перша виставка, на якій представили наш завод, відбулася в Львівському музеї етнографії. Там представили вазу з ликом Леніна. Вона досі зберігається в етнографічному музеї у Львові.[1]

Стояв у витоків заводу і організовував виробництво Дмитро Павлусик. Першим художником заводу був Петро Тарасенко, його прості, наближені до геометричних форми, на думку багатьох художників-фарфористів, були одні з найкращих: наприклад, сервіз «Ранок». Віктор Колісник і Євген Овчарик мали на заводі свою майстерню. Зокрема, художник-декоративіст Віктор Колісник був ще й десантником. Він декорував посуд квітами, птахами, оформлював багато закладів масового користування, у садочках було багато його тарелей. Роботи Колісника брали як подарунки від влади області, позаяк були високого ґатунку. У Марії Терещук було багато гарних народних мотивів з гуцульським весіллям – приміром, суповий набір. Вихованець Одеської школи, який вчився у знаного художника Михайла Жука, Віталій Горолюк був відомим своїм художнім розписом, який дуже відрізнявся від основних.

За словами Світлани Вольської, спочатку тернопільська порцеляна була білою, відтак у зв’язку з тотальною економією, стала сіруватою. Аби прикрасити цю сірість, художники придумували суцільні узори.[1]

У жовтні 2006 року він припинив роботу, а працівників відправили в вимушені відпустки за власний рахунок.

Проблеми у підприємства почалися ще в 2000 році. З 1500 працівників свої робочі місця зберегли лише близько 360, переважно пенсіонери. У 2007 році завод було закрито без попередження працівників.[3]

Від 2014 року житель Слов'янська Богдан Петрів намагається у Тернополі взятися за відродження фарфорового заводу.[4][5]

У 2018 році відбулася виставка Тернопільської порцеляни зібраної мешканцями міста, за інціціативи історика, краєзнавця Сергія Ткачова.[6][7]

Діяв музей порцеляни, колекцію якого було розкрадено.[1]

Серед іншого на заводі виготовляли сувенірну продукцію для подарунку Президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву.[1]

Керівництво

  • Обуховський Володимир
  • Павлов Борис Іванович

Див. також

Примітки

  1. а б в г д Осколки тернопільського фарфору. poglyad.te.ua. Погляд. 15 березня 2018. Процитовано 11 травня 2019.
  2. Тимошик М. М., Вольська С. О. Тернопільський фарфоровий завод : історія, типологія, художні особливості: монографія / М. М. Тимошик, С. О. Вольська. Івано-Франківськ : Фоліант, 2022. 256 с.
  3. Тернопольский фарфоровый закрыли без предупреждения. delo.ua. ДІло. 1 січня 2007. Процитовано 11 травня 2019.
  4. Біженці зі Слов'янська готові відродити Тернопільський фарфоровий завод. te.20minut.ua. 20 хвилин. 14 липня 2014. Процитовано 11 травня 2019.
  5. У Тернополі хочуть відновити два закинутих заводи. ternopil.te.ua. Файне місто. 26 січня 2016. Процитовано 11 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. У Тернополі збирають посуд з фарфорового заводу, який не працює уже 11 років. www.ternopoliany.te.ua. Тернополяни. 8 лютого 2018. Процитовано 11 травня 2019.
  7. Тернополяни показали свій посуд з історією. teren.in.ua. Терен. 19 лютого 2018. Процитовано 11 травня 2019.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya