Технецієва зоря

Технецієва зоря — зоря, спектр якої містить лінії поглинання легкого радіоактивного металу технецію. Найстабільнішим ізотопом технецію є ⁹⁸Тс із періодом напіврозпаду 4,2 млн років. Це надто короткий час: технецій не може зберегтися в речовині, з якої утворилася зоря, оскільки він розпадеться ще до утворення останньої. Тому виявлення в 1952 р. технецію в спектрах зір стало однозначним доказом нуклеосинтезу в зорях^[1]. Одним із найекстремальніших випадків є зоря R Близнят^[1].

Зорі, які містять технецій, лежать на асимптотичній гілці гігантів (AGB). Це червоні гіганти, але з дещо вищою світністю, ніж гілці червоних гігантів; у них «спалюється» водень у шарі навколо ядра і, час від часу (з інтервалом приблизно 100 000 років^{[джерело?]}) у глибшому шарі спалахує гелій. Технецієві зорі належать до класів M, MS, S, SC і CN. Найчастіше вони є змінними або довгоперіодичними змінними.

Сучасні дослідження свідчать, що технецій з'являється в AGB-зорях не одразу, а після певної еволюції, і що значна кількість таких зір не показує наявність металу у своїх спектрах^[2]. Наявність технецію, схоже, пов'язана з «третім зачерпуванням» в еволюції зорі^{[джерело?]}.

Приклади

Див. також

Барієві зорі — гіганти спектральних класів від G до K, у спектрах яких присутній однократно іонізований барій, що свідчить про надмірну кількість елементів S-процесу.
Вуглецеві зорі — зорі, атмосфери яких містять більше вуглецю, ніж кисню.
Ртутно-манганові зорі — зорі із яскравими спектральними лініями поглинання іонів ртуті.
Зорі спектрального класу S — холодні гіганти із приблизно рівною кількістю вуглецю й кисню в атмосферах.