Тижненко Олександр Моїсейович
Олександр Моїсейович (або Мусійович) Тижненко, (1874—1944) — український науковець і лікар у галузі дерматології і венерології, професор Київського медичного інституту. БіографіяНавчався у Другій харківській гімназії, закінчив зі срібною медаллю. У 1893—1896 роках навчався на медичному факультеті Імператорського Харківського університету. У 1896—1899 роках навчався у Військово-медичній академії. Здобув звання лікаря з відзнакою. У 1899 році працював молодшим лікарем 245-го резервного Солігалицького батальйону. Тривалий час працював у армійських частинах в Маньчжурії. У 1900—1901 роках був молодшим ординатором польового запасного госпіталю № 118. У 1904—1906 роках під час російсько-японської війни був старшим лікарем 219-го піхотного Юхнівського полку. Працював молодшим лікарем 173-го піхотного Кам'янецького полку. 1907 року відряджений до лабораторії Тимофія Павлова[ru]. У 1909 році під керівництвом Павлова захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора медицини на тему «Про вплив фітіну і натрію гліцеринфосфату на обмін азоту і фосфору у людини» (рос. О влиянии фитина и глицеринфосфорнокислого натра на обмен азота и фосфора у человека). У 1910—1912 роках знову працював військовим лікарем. У 1912—1914 роках був відряджений за кордон. У липні 1914 року знову працював у клініці Тимофія Павлова, паралельно лікував у військових шпиталях під час Першої світової війни. У 1919—1921 роках був доцентом кафедри шкірних та венеричних хвороб Московського медичного інституту.[1] У 1921—1941 роках завідував кафедрою шкірних та венеричних хвороб Київського медичного інституту. 1926 року організував побудову корпусу Жовтневої лікарні для дерматовенерологічної клініки. У 1926—1936 роках виконував обов'язки декана лікувального факультету. Заснував Київське дерматологічно-венерологічне товариство 1922 року[2]. Засновник Українського наукового товариства дерматовенерологів у 1938 році.[3] Під час Другої світової війни залишився в Києві, працював у Медичному інституті німецької адміністрації. [2] Серед учнів Олександра Тижненка Анатолій Картамишев, Михайло Кузнець, Ф. Є. Коляда, І. Б. Вейнеров та інші. Науковий внесокДосліджував вовчак, псоріаз, пухирчатку, хронічну виразкову піодермію, гонорею. Описав симптоми раку шкіри, хвороби Педжета і Боуна. На кафедрі також вивчали серологічні реакції при сифілісі, працювали над лікуванням сифілісу та гонореї, раку і туберкульозу шкіри, псоріазу і вовчака.[2] 1935 року Тижненко узагальнив дослідження в галузі дерматології в монографії «Захворювання шкіри».[2] Був серед засновників і в складі редколегії медичного часопису «Українські медичні вісті». Був також у складі редакції журналу «Київське медичне життя».[2] У 1929 році був членом Ради Медичної секції Всеукраїнської академії наук. Наукові праці
Примітки
Джерела
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia