Тимошенко Володимир Петрович

Тимошенко Володимир Петрович
Народився	9 грудня 1935(1935-12-09)  Новошахтинськ, Ростовська область, СРСР
Помер	1991
Діяльність	директор заводов Автокольорлит та МеМЗ
Нагороди

Володи́мир Петро́вич Тимоше́нко (1935—1991) — український радянський машинобудівник, директор мелітопольського заводу «Автокольорлит» (1974—1980) та Мелітопольського моторного заводу (1980—1991), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки та техніки (1990).

Володимир Тимошенко народився 9 грудня 1935 року в місті Новошахтинськ, у Ростовській області РРФСР. В 1954 закінчив Новочеркаський електромеханічний технікум^[ru] і почав працювати на Горьковському заводі п/с 429 на посаді майстра, інженера-технолога, старшого інженера-технолога^[1]. У 1957—1974 роках працював бригадиром, майстром, старшим майстром, начальником цеху Запорізького моторобудівного заводу. У 1963—1969 роках навчався на вечірньому відділенні Запорізького машинобудівного інституту імені Чубаря за спеціальністю «машини та ливарне виробництво»^[2].

У 1974—1980 роках Володимир Тимошенко працював директором заводу «Автокольорлит» у Мелітополі^[3], а в 1980—1991 роках — директором Мелітопольського моторного заводу. Під керівництвом Тимошенка на Моторному заводі завершили будівництво механозбірного корпусу для випуску силових агрегатів до автомобіля «Таврія», впроваджено перші роботокомплекси. З його ініціативи було збудовано базу відпочинку Моторного заводу, санаторій-профілакторій, піонерський табір «Зміна», оздоровчий комплекс, 2 дитячі садки, 4 магазини, ДПТУ-10, гуртожитки та житлові будинки. Створені та випущені під його керівництвом силові агрегати автомобіля «Таврія» відзначені срібною та бронзовою медалями ВДНГ^[1][4].

У 1975—1991 роках обирався депутатом Мелітопольської міськради^[2]. Є автором 6 авторських свідоцтв на винаходи^[1].

• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Дружби народів
• Орден «Знак Пошани»
• Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1990)
• Звання «Почесний громадянин Мелітополя» (2002)

• 1997 року на честь Тимошенка було названо площу на околиці Мелітополя між двома заводами, якими він керував — Моторним та Автокольорлитом^[5].
• Декілька разів у Мелітополі проводився шаховий турнір пам'яті Володимира Тимошенка^[6][7].
• У 2015 році, на честь 80-річчя від дня народження Тимошенка, у Мелітопольському краєзнавчому музеї було відкрито виставку «Машинобудівник з великої літери»^[4][1].
• У 2016 році, в межах декомунізації, на честь Тимошенка було перейменовано Пролетарську вулицю та Пролетарський провулок у Мелітополі^[5].

• Савелов А. Б. Время. События. Лица. — Мелитополь : Издат. дом МГТ, 2011. — 300 с.
• Мохов Н. В. Площадь имени Тимошенко // Их именами названы улицы города Мелитополя : крат. биогр. справ. — Мелитополь, 2008. — С. 27.

• Тимошенко Володимир Петрович. Моя сучасна бібліотека. Міські бібліотеки Мелітополя. Процитовано 13 лютого 2020.
• Балакина И. В музее работает выставка, посвященная настоящему машиностроителю и директору // Мелитопольские ведомости : газета. — 2015. — Число 23. — 12.