Тимощук Олексій Васильович

Тимощук Олексій Васильович
Солдат
Загальна інформація
Народження	24 червня 1981(1981-06-24)  УРСР, Вінниця
Смерть	9 липня 2017(2017-07-09) (36 років)  Україна, Дніпро (помер від поранень)
Поховання	Вінниця
Військова служба
Роки служби	2016—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	9 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої в районі Маріуполя
Нагороди та відзнаки

Олексі́й Васи́льович Тимощу́к (24 червня 1981(19810624), м. Вінниця, Українська РСР — 9 липня 2017, м. Дніпро, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народився 1981 року у Вінниці. Навчався у вінницькій загальноосвітній школі № 5. Закінчив Вінницький політехнічний технікум за фахом техніка-механіка. Опанував столярну справу. Тривалий час працював будівельником, їздив на заробітки. Власноруч збудував дачний будинок, був головою садового товариства «Десенка-Хімік».

Під час російської збройної агресії проти України восени 2016 року вступив на військову службу за контрактом. Спочатку служив у взводі матеріального забезпечення в тилу, але неодноразово писав рапорти, щоб його перевели у бойовий підрозділ на передову. 26 травня 2017 року прибув в район Маріуполя у свою першу ротацію.

Солдат, навідник кулеметного відділення мотопіхотного взводу 9-го окремого мотопіхотного батальйону «Вінниця» 59-ї окремої мотопіхотної бригади, в/ч А2896.

29 червня 2017 року поблизу села Гнутове на Маріупольському напрямку, під час перевірки мінних загороджень перед окопами, близько 19:30, потрапив під ворожий обстріл з гранатомета. Від розриву гранати дістав вкрай важкі осколкові поранення голови, очей, грудної клітки, живота. Дві доби життя бійця рятували лікарі 61-го військового мобільного шпиталю в Маріуполі, 1 липня його вертольотом евакуювали у Дніпро, в Обласну клінічну лікарню ім. Мечникова. Переніс кілька операції, прийшов до тями, але 9 липня о 5:30 помер^[1][2][3][4].

Похований 11 липня на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці^[5][6][7].

Батько помер, залишились мати, сестра, дружина та троє дітей-школярів, — сини Роман та Андрій і 7-річна Марійка.

• Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[8].

• Тимощук Олексій Васильович [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Віктор Скрипник. «Передайте синам, що воював за них і за Україну» — останні слова Олексія Тимощука [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] // «20 хвилин. Вінниця», 11 липня 2017.
• Вікторія Трудько. «У мене є два сини. Передайте їм, що я воював за Україну» // «33-й канал», 12 липня 2017.
• Олеся Шуткевич. Із першого дня просився на передову [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Газета «День», 14 липня 2017.