Тимчак Микола Михайлович
[1][2]Мико́ла Миха́йлович Тимча́к (* 1 березня 1956, смт Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області) — український поет, художник, скульптор, іконописець, різьбяр, автор і виконавець пісень, Член НСПУ. [3] Лауреат літературних премій імені Валер'яна Поліщука[4] та імені Миколи Островського, Авеніра Коломийця, Грицька Чубая, Івана Низового[5], імені Світочів[6]. Біографічні відомостіЗакінчив філологічний факультет Рівненського педінституту (тепер Рівненський державний гуманітарний університет)[7]. Працював учителем у школах Рівненщини, кореспондентом-газетярем, вихователем та викладачем Дубенського культосвітнього училища, заступником голови Дубенського райвиконкому на Рівненщині. Обирався депутатом Рівненської обласної ради[8]. Започаткував щорічне Свято козацької слави на Козацькому редуті побіля Дубна, Свято українського вояцтва у селі Майдан на Дубенщині. За вагомий вклад у життя міста Дубна нагороджений почесною відзнакою «Кришталевий жолудь». Є автором слів гімну цього міста.[9] Учасник першого фестивалю «Червона рута» 1989 р., першого фестивалю української авторської пісні та співаної поезії «Оберіг-89» у м. Луцьку, Міжнародного Шевченківського форуму «В сім'ї вольній, новій», 1989 р., фестивалю української поезії «Золотий гомін», 1990 р., Всесвітнього форуму українців 1992 року, був сценаристом, ведучим і автором-виконавцем пісень звіту Рівненської області у телепередачі «Сонячні кларнети», Як різьбяр брав участь у всеукраїнських заходах: Свято різьбярств у Пирогові, 1986 р., обласні свята народної творчості. Його персональні виставки відбувалися в Рівному, Дубні, Крем'янці. Роботи Миколи Тимчака (різьба по дереву) закуплені музеями Києва і Крем'янця. Він є автором пам'ятника на Козацькому редуті між селами Плоска і Семидуби Дубенського району Рівненської області, архітектором каплиці, що споруджена на цьому святому місці.[10] Його руками і за його проектами споруджені пам'ятники борцям за волю і незалежність України у селах Верба і Мирогоща на Дубенщині, Ужинець — на Млинівщині, гранітний постамент пам'ятника Тарасу Шевченкові в Дубні. Він є автором меморіальної дошки Іоанну-Павлу II у Польщі, Миколі Лисенку, Уласу Самчуку, Тадеушу Чацькому, війську Богдана Хмельницького, Антонію Мальчевському, сотнику Дубенського козацтва Миколі Боришкевичу, краєзнавцеві Ігорю Лозов'юку, поету Арсену Левковичу, братам Носалям у місті Дубні. Його пензлем і різцем відроджено десятки духовних святинь Волині, Рівненщини і Тернопільщини. Митець брав участь в археологічних розкопках на «Козацьких могилах» та біля Звенигорода на Львівщині, які проводив І. К. Свєшніков. Микола Тимчак стояв біля стерна Народного Руху України на Дубенщині, створював із побратимами товариство «Просвіта» у місті, районі та області, сприяв відродженню козацтва і Союзу українок на Волині. Був делегатом Установчого з'їзду Народного Руху України «За перебудову», 1989 р. Окремими виданнями вийшли збірки поезій:
Примітки
Джерела
[[Категорія:Випускники Рівненського державного гуманітарного університету] |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
