Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії
Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії (сербохорв. Привремена влада Демократске Федеративне Југославије / Privremena vlada Demokratske Federativne Jugoslavije) — тимчасовий коаліційний уряд Демократичної Федеративної Югославії, утворений діячами Національного комітету визволення Югославії та королівського уряду Югославії у вигнанні 7 березня 1945 року. Подав у відставку 1 грудня 1945 року після виборів до Установчої скупщини, але одержав від неї доручення працювати до 31 січня 1946 року. Головою уряду був Верховний головнокомандувач Народно-визвольної армії Югославії та Генеральний секретар Комуністичної партії Югославії Йосип Броз Тіто. Історія
Оригінальний текст (сербо-хорв.)
U ovom trenutku su ovi naši napori usmereni u jednom pravcu, a to je 1) okupiti sve rodoljubive i čestite pojedince, kako bi naša borba protiv osvajača bila što uspešnija; 2) izgraditi među narodima Jugoslavije bratstvo i jedinstvo koje nije postojalo pre rata i zbog čijeg je odsustva naša zemlja dovedena do katastrofe; 3) obezbediti uslove za ustrojstvo jedne države u kojoj će se svi narodi Jugoslasije osećati srećnim, a to je u pravom smislu demokratska, federativna Jugoslavija. Ідею створення післявоєнного перехідного уряду висували керівник югославських комуністів Йосип Броз Тіто і прем'єр-міністр югославського уряду у вигнанні Іван Шубашич, який до війни був керівником Бановини Хорватії. Міжнародна ситуація та тиск Великої Британії разом з СРСР схилила Тіто до компромісу і заміни радикалізму на «реальну політику», через що він прийняв меморандум британського уряду, переданий Черчиллем у серпні 1944 року, де серед іншого вимагалося не запроваджувати у країні комунізму.[2] У червні 1944 року відбулося підписання Виської угоди про об'єднання зусиль монархістів і комуністів. 20 жовтня 1944 року Тіто і Шубашич зустрілися у Вршаці. З 21 до 28 вересня 1944 року Тіто здійснив візит у Москву, де його прийняв Йосип Сталін, обговоривши питання про об'єднання всіх антифашистських сил. Цьому посприяла і Московська конференція. 1 листопада 1944 за підтримки Вінстона Черчилля і Сталіна Тіто уклав з монархістами Белградську угоду про перехідний уряд. Нові контакти відбулися в грудні 1944 року, коли Белградську угоду доповнили певними гарантіями діяльності політичних партій і ратифікації законодавчих актів АВНВЮ майбутніми Установчими зборами. Король Петро ІІ був незадоволений Белградською угодою, функції якої за угодами Тіто-Шубашича від 1944 року виконувала регентська рада у складі трьох членів. Після закінчення Ялтинської конференції 16 лютого 1945 року уряд Шубашича прибув до Белграда. Після численних переговорів і вмовлянь 2 березня король Петро нарешті призначив регентами Срджана Будисавлєвича, Анте Мандича і Душана Сернеца. За угодою, через три дні королівський еміграційний уряд і Національний комітет визволення Югославії (НКВЮ) пішли у відставку. Новий уряд сформовано 7 березня 1945 року, а 9 березня він ухвалив Декларацію, яку його голова маршал Тіто того ж вечора зачитав на Радіо Белград. Після підпалів редакцій газети «Демократія» по містах Югославії виникли перші розбіжності між людьми з команди Шубашича та представниками НКВЮ. Першим, хто пішов у відставку з тимчасового уряду ДФЮ був заступник голови Мілан Грол, який пояснив це недотриманням принципів демократії та свободи слова. Представники Шубашича зокрема наголошували на негативній ролі таємної поліції ОЗНА та її засиллі в державі. Після Грола з уряду того самого дня пішов міністр без портфеля доктор Юрай Шутей. У жовтні 1945 року під приводом відсутності вільного демократичного слова та наявності комуністичної диктатури в країні подав у відставку з посади міністра закордонних справ і сам Іван Шубашич. Відтоді Тимчасовий уряд ДФЮ працював без представників сторони Шубашича, проіснувавши до 11 листопада 1945 року, коли відбулися вибори до Установчої скупщини. З проголошенням 29 листопада 1945 року Федеративної Народної Республіки Югославія Тимчасовий уряд ДФЮ продовжив роботу як Рада міністрів ФНРЮ до ухвалення Конституції та, відповідно, формування нового уряду ФНРЮ.[3] Склад урядуПримітки
Література
|
||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
