Тимченко Олексій Степанович

Тимченко Олексій Степанович
Солдат
Загальна інформація
Народження	25 серпня 1994(1994-08-25)  Україна, Стеблів
Смерть	26 березня 2017(2017-03-26) (22 роки)  Україна, Авдіївка
Поховання	Корсунь-Шевченківський район
Військова служба
Роки служби	2016—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Авдіївку
Нагороди та відзнаки

Олексі́й Степа́нович Ти́мченко (25 серпня 1994(19940825), смт Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, Україна — 26 березня 2017, м. Авдіївка, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народився 1994 року у селищі міського типу Стеблів на Черкащині. 2010 року закінчив 9 класів Стеблівської загальноосвітньої школи імені І. С. Нечуя-Левицького. Займався спортом. Здобув фах «Електромонтер, слюсар з палевної апаратури, водій» у Корсунь-Шевченківському професійному ліцеї. Працював на пилорамі та цегляному заводі.

Під час російської збройної агресії проти України у серпні 2016 року вступив на військову службу, підписавши контракт на три роки. Після підготовки у 169-му Навчальному центрі «Десна» прибув до свого підрозділу.

Солдат, стрілець-навідник 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Виконував завдання на території проведення антитерористичній операції у складі розрахунку зенітної установки ЗУ-23-2.

26 березня 2017 року близько 17:30 загинув внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту у промисловій зоні міста Авдіївка. Разом з Олексієм загинули старший сержант Петро Козарук і солдат Сергій Мосійчук^[1][2][3]. Розрахунок ЗУ-23-2 на автомобілі ГАЗ-66 виїхав на бойове завдання — збити ворожий безпілотник, але потрапив під обстріл. Старший сержант Козарук наказав своїм підлеглим ховатись, та коли бійці почали спускатись в укриття, міна калібру 120 мм влучила у бліндаж^[4].

Похований 28 березня на кладовищі смт Стеблів^[5][6][7]. Це був день народження мами, Олексій мав приїхати у відпустку^[8].

Залишились батьки, Степан Іванович і Наталія Олександрівна Тимченки, та дві старші сестри, Альона і Юлія.

• Указом Президента України № 138/2017 від 22 травня 2017 року, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[9].
• 27 березня 2017 року нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
• 21 лютого 2018 року нагороджений Почесним знаком «За заслуги перед Корсунь-Шевченківським районом» (посмертно).

8 травня 2018 року в Стеблівській ЗОШ I-III ступенів було проведено лінійку-реквієм, присвячену відкриттю меморіальної дошки на честь полеглого на війні випускника школи Олексія Тимченка^[10].

• Тимченко Олексій Степанович [Архівовано 18 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Тимченко Олексій Степанович [Архівовано 31 березня 2018 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
• Вшанування пам'яті загиблого воїна-односельця Олексія Тимченка [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] // Сайт Стеблівської громади, 13 квітня 2018.