Тинтиннабулум (Стародавній Рим)![]() Тинтиннабулум (лат. tintinnabulum) іноді тинтиннум (tintinnum)[1] — давньоримська музична підвіска або дзвіночки. Тінтіннабулум часто мав форму бронзової фалічної фігури або фасцинуса (магіко-релігійного фалоса, що оберігає від лихого ока і приносить удачу, процвітання). Тинтиннабулум висів просто неба у таких місцях, як сади, портики, будинки і магазини, де за допомогою вітру він видавав звуки. Вважалося, що звуки дзвіночків захищають від злих духів; схожі ролі дзвоника в апотропічному ритуалі «дзвін, книга і свічка» або у ранній Католицькій церкві. Наручні дзвіночки були знайдені у святилищах, що вказує на їх релігійне використання, вони також були використані у Храмі Юпітера Громовержця на Капітолійському пагорбі. Тинтиннабулуми були й тронками: їх вішали на шию домашнім тваринам, таким як коні і вівці, щоб відстежувати їх по звуку, але, можливо, і для апотропічних цілей. Примітки
ДжерелаЛітература
Ресурси Інтернету
|
Portal di Ensiklopedia Dunia