Ткаченко Володимир Володимирович
Володи́мир Володи́мирович Ткаче́нко (нар. 13 березня 1964, Чернігів) — український науковець. Доктор історичних наук. Професор. Народний депутат України V скликання[2]. БіографіяНародився 13 березня 1964 року в місті Чернігів. Закінчив історичний факультет Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка. Доктор історичних наук. Професор. Академік академії економічних наук України. Іноземний член Лондонської академії науки і бізнесу. З серпня 1986 р. по жовтень 1989 р. працював вчителем історії, права й суспільствознавства Кобижчанської с/ш № 1 Бобровицького району Чернігівської області. З 1989 по 1992 рр. був співголовою Чернігівської обласної організації Всесоюзного історико-просвітницького товариства «Меморіал». З жовтня 1989 р. по травень 2006 р. працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, докторанта кафедри всесвітньої (до вересня 1996 р. — загальної) історії Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Шевченка. З травня 2006 р. по червень 2010 р. — професор кафедри управління та євроінтеграції Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. З квітня 2011 р. по травень 2012 р. — головний науковий співробітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України. З грудня 2011 р. по квітень 2012 р. — голова комісії з припинення Міжгалузевого інституту управління. З квітня 2012 р. по листопад 2012 р. — виконувач обов'язків ректора Міжгалузевого інституту (з червня 2012 — Академії) управління. З листопада 2012 р.по липень 2014 р. — ректор Міжгалузевої академії управління й виконувач обов'язків ректора Київського університету управління та підприємництва. З грудня 2014 р. по листопад 2016 р. — головний науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту МВС України. З листопада 2016 р. по липень 2017 р. — виконувач обов'язків директора Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти». З липня 2017 р. по січень 2018 р. — головний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України. З вересня 2018 р. по теп. час — проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків Київського національного університету будівництва і архітектури. Громадсько-політична діяльністьСпівголова Чернігівської обласної організації Всесоюзного історико-просвітницького товариства «Меморіал» (1989–1992). Член Національної спілки краєзнавців України (з 1991). Депутат Чернігівської міської ради (2002–2006). Депутат Чернігівської обласної ради (2006). Народний депутат України, голова підкомітету з питань гуманітарної освіти, науки та інформатизації Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (2006–2007)[3]. Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (2007). Член Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (2007–2008). Член Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України (2006–2008). Керівник групи радників наглядової ради благодійної організації «Слов'янський фонд» (з 2007). Віце-президент Чернігівської обласної федерації з шахів (2005−2014). Голова правління ГО «Всеукраїнський союз ветеранів-інвалідів війни в Афганістані та інших локальних війн» (з 2015). Наукова й міжнародна експертна діяльність
Автор близько 180 публікацій з історії України, історії стародавнього світу, історії держави та права, кримінального права, фінансової безпеки, когнітивних технологій, економіки та енергоефективних технологій. З січня 2004 р. по травень 2005 р. — незалежний експерт за напрямком «Детінізація особистих доходів громадян» у проекті «Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів та інституціоналізація урядових консультацій з громадськістю у процесі формування державної політики в Україні» Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України й Міжнародного центру перспективних досліджень. 2013−2014 рр. — головний редактор збірника наукових праць «Менеджмент» (фаховий з економіки та менеджменту). 2014–2017 рр. — член спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 Державного науково-дослідного інституту МВС України. 2015–2018 рр. — член редколегії наукового журналу «Наука і правоохорона» (фаховий з юридичних наук). З 2012 р. по теперішній час — член Наглядової ради Київського інституту банківської справи. З березня 2016 р. по теп. час — віце-голова Ради експертів Інституту розвитку міжнародної співпраці (м. Познань, Польща). З лютого 2017 р. по теп. час — член робочої групи експертів Польсько-української парламентської групи Сейму Республіки Польща з питань нострифікації дипломів. Нагороди та відзнаки
Премія НАН України імені М. С. Грушевського (2012). Заслужений працівник освіти України (2019). Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia