Ткачов Микола Федорович
Мико́ла Фе́дорович Ткачо́в (нар. 1 січня 1949 року, село Велика Знам'янка, Запорізька область, УРСР, СРСР) — радянський і російський воєначальник. Начальник штабу — 1-й заступник командувача військами Сибірського військового округу, генерал-полковник (2003). Учасник першої і другої чеченської війни, у 2014 — російсько-української війни. БіографіяМикола Федорович Ткачов народився в селі Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області УРСР, СРСР. У 1966 році закінчив 11 класів середньої школи і добровільно вступив в Бакинське вище загальновійськове командне училище імені Верховної Ради Азербайджанської РСР, яке закінчив у 1970 році. На військовій службіВійськову службу в Збройних Силах СРСР і Російської Федерації проходив з 11.08.1966 по 10.10.2010 року в Групі Радянських військ у Німеччині, у Прикарпатському, Московському, Далекосхідному, Ленінградському і Північно-Кавказькому військових округах на командних і штабних посадах: 11.08.1966 — 27.07.1970. Рядовий, курсант, БВЗКУ, ЗакВО. Баку, Азербайджан). Після закінчення училища служив командиром взводу, заступником командира, командиром роти у Групі радянських військ у Німеччині. Начальник штабу — заступник командира батальйону, командир батальйону, заступник командира полку в Прикарпатському військовому окрузі. У 1983 році закінчив військову академію ім. М. В. Фрунзе. З 1983 року — командир полку, начальник штабу — заступник командира дивізії в Далекосхідному військовому окрузі. У 1992 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації. На вищих посадах З 1992 року — командир дивізії в Ленінградському військовому окрузі. 1-й заступник командира і командир армійського корпусу в Північно-Кавказькому військовому окрузі Брав участь у першій і другій чеченській війнах, нагороджений орденами Мужності.[1] 2000—2001 роки — начальник штабу — 1-й заступник командувача військами Уральського військового округу. З 4 вересня 2001 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача військами новоствореного Приволзько-Уральського військового округу. З 5 січня 2005 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача військами Сибірського військового округу. У відставціЗ 2010 року в запасі.[2] З лютого 2011 року по серпень 2012 року був головним військовим радником в Сирії.[3] Після повернення призначений головним інспектором Центрального військового округу[4][5]. Російсько-українська війнаЗбиття Боїнга біля ДонецькаЗа інформацією від міжнародної розслідувальної групи Bellingcat (проект цивільного журналіста Еліота Хіггінса) влітку 2014 року Ткачов перебував у контрольованому ЛНР місті Краснодоні, займаючись оперативним керівництвом загонів ополчення ЛНР, і причетний до катастрофи Боїнга під Донецьком 17 липня 2014[6]. Під час перебування в зоні бойових дій мав позивний «Дельфін». Його телефонні розмови були перехоплені СБУ, у них він обговорював з особою на позивний «Оріон» питання транспортування військової техніки на трейлері до Росії. «Оріоном» виявився офіцер ГРУ Олег Іванніков, що користувався також псевдонімом Андрей Иванович. В інтерв'ю російському виданню «Новая Газета» Ткачов повідомив, що не був в Краснодоні і не знає людей з позивними «Дельфін» та «Оріон»[7]. Розслідування JITМіжнародна слідча комісія у 2016 році оприлюднила запит до можливих свідків, де опублікувала п'ять телефонних розмов, зокрема й за участі «Дельфіна».[8] Розслідування BellingcatКоманда Bellingcat у 2017 році опублікувала розслідування щодо ідентифікації Миколи Ткачова. РодинаДружина, дві дочки. Сестра і брат живуть в Україні. Див. такожПримітки
Література
Посилання |
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
