Тлакашіпеуаліцтлі

Тлакашіпеуаліцтлі (Тлакашіпеуалістлі, науатль Tlacaxipehualiztli, t͡ɬakaʃipewaˈlist͡ɬi) — другий двадцятиденний місяць («вейнтена^[en]») ацтекського календаря шиуповаллі, що тривав приблизно від 5 до 24 березня^[1]. Також назва Свята здирання шкіри в ацтеків, яке щороку проводилося цього місяця^[2][3].

Календар ацтеків складався з двох циклів: шиуповаллі (науатль xiuhpohualli, що означає «рахунок років», відповідає хаабу в мая) і ритуального 260-денного тональповаллі (науатль tonalpohualli, що означає «рахунок днів» або «рахунок доль», відповідає цолькіну в мая). Шиуповаллі і тональповаллі збігалися кожні 52 роки, утворюючи так званий «вік», що називався «Новим Вогнем». Ацтеки вірили, що наприкінці кожного такого 52-річного циклу світу загрожує небезпека бути знищеним, тож початок нового відзначали особливими урочистостями. Сто «віків», у свою чергу, складали 5200-річну еру, називану «Сонцем»^[4].

365-денний шиуповаллі складався з 18 двадцятиденних «місяців» (або veintenas) плюс додаткові 5 днів наприкінці року^[5].

У весняний місяць (другий місяць сонячного календаря ацтеків)^[6][7][8] Тлакашіпеуаліцтлі ацтеки святкували «тижневик» Шіпе-Тотека, Пана-з-Обдертою-Шкірою.

За сорок днів до фестивалю, бранців, захоплених під час війни, перевдягали в бога Шіпе-Тотека. Це відбувалося в кожному районі міста^[9]. Найголовнішим елементом святкування було масове гладіаторське жертвопринесення полонених воїнів і рабів, з яких живцем здирали шкіру^[10].

Чоловіків прив'язували до темалакатля (вівтарного каменя). Влаштовували свого роду гладіаторські бої між бранцем та чотирма добре озброєними воїнами^[11]. З жертви, яка зазнала поразки, здирали шкіру, потім жертву з'їдали.

За іншими описами, жертв пронизували стрілами, і кров, що капає на землю, символізувала дощ^[12].

У жертв вирізали серце і знімали з них шкіру. Жерці носили шкіру протягом двадцяти (за іншими джерелами — шістнадцяти) днів, що починалися після ритуалів жертвопринесення і церемоній на честь врожаю та дощів^[13]. Надягання нової шкіри називалося 'Neteotquiliztli'^[14].

Під час фестивалю воїни-переможці, що носили здерті шкіри, проходили через все місто та імітували бої по всьому Теночтітлану, просячи милостиню. Ті, хто давав їм їжу чи інші приношення, отримували благословення^[15].

Після закінчення двадцятиденного фестивалю, шкіри знімали та складали у спеціальні ящики зі щільними кришками, щоб уникнути гниття та смороду. Потім ці ящики зберігали у спеціальній камері під храмом^[16].

Під час ходи танцювали жерці, одягнені в шкіру принесених у жертву людей. Згідно з віруваннями ацтеків, ця шкіра мала магічну силу і давала жерцю, що танцював у ній, силу повсталого з мертвих (тобто силу жертви, з якої шкіру знімали)^[17]. Шкіру фарбували в жовтий колір, щоб вона виглядала як золотий лист; це символізувало, що на початку сезону дощів земля надягає «нову шкіру», і, згідно з віруваннями ацтеків, змушувало проростати нові сходи.

Золотарі (теокуітлаваке) також брали участь у Тлакашіпеуаліцтлі^[12]: Шіпе-Тотека вважали їхнім покровителем. Їхнє свято під час Тлакашіпеуаліцтлі, яке називалося Йопіко, відбувалося щорічно в храмі. Сатрап, одягнений у шкіру, зняту з бранця, символізував Шіпе-Тотека. На одяг клали корону, зроблену з багатого пір'я, і перуку зі штучного волосся. У носі та носовій перегородці сатрапа були золоті прикраси, у правій руці — брязкальця, а в лівій — золотий щит. На ноги надягали червоні сандалі, прикрашені перепелиним пір'ям. Шіпе-Тотеку пропонували пиріг із сирої кукурудзи, божество вшановували танцем, а потім торжество закінчувалося військовими навчаннями^[18].

Ці свята описано в Кодексі Дюрана, Кодексі Мальябекіано^[19], Кодексі Теллеріано-Ременсіс, Primeros Memoriales^[en] Саагуна, Бурбонському кодексі та в Кодексі Товара^[20]. У різних кодексах описи свят відрізняються^[21].

• Жертвоприношення ацтеків