Токсичність бета-блокаторівТоксичність бета-блокаторів — це випадкове або навмисне приймання занадто великої кількості ліків, відомих як бета-блокатори.[2] Це часто спричиняє повільне серцебиття та низький артеріальний тиск.[1] Деякі бета-блокатори також можуть викликати нерегулярне серцебиття або низький рівень цукру в крові.[1] Симптоми зазвичай виникають у перші дві години, але з деякими формами ліків можуть початися лише через 20 годин.[2] Людина проходить медичне обстеження, якщо у неї немає симптомів через 6 годин після приймання препарату негайного вивільнення.[4] Бета-блокатори включають метопролол, бісопролол, карведилол, пропранолол і соталол.[1] Зміни на ЕКГ можуть включати подовження PR і широкий QRS.[1] Вимірювання рівня бета-блокаторів у крові не є корисним.[1] Інші стани, які можуть проявлятися подібним чином, включають токсичність блокаторів кальцієвих каналів, гострий коронарний синдром і високий рівень калію.[1] Лікування може включати зусилля, спрямовані на зменшення всмоктування ліків, включаючи: активоване вугілля, що приймається всередину, якщо його дають незабаром після прийому, або зрошення всього кишечника, якщо використовується формула пролонгованого вивільнення.[1] Не рекомендується намагатися викликати блювоту.[1] Ліки для лікування токсичних ефектів включають: внутрішньовенні рідини, бікарбонат натрію, глюкагон, високі дози інсуліну, вазопресори та ліпідну емульсію.[1] Екстракорпоральна мембранна оксигенація та електрична стимуляція також можуть бути варіантами.[1] Деякі бета-блокатори можуть бути видалені за допомогою діалізу.[1] Токсичність бета-блокаторів зустрічається відносно рідко.[1] Поряд з блокаторами кальцієвих каналів і дигоксином бета-блокатори мають один з найвищих показників смертності при передозуванні.[3] Ці ліки вперше стали доступними в 1960-1970-х роках.[2][4] Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
