Толубко Володимир Борисович

Толубко Володимир Борисович
Народився	3 вересня 1948(1948-09-03) (76 років)  Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого
Посада	народний депутат України[1]
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	Верховна Рада України I скликання
Партія	КПРС
Військове звання	генерал-полковник
Нагороди

Народний депутат України
1-го скликання
КПРС	15 травня 1990	—	10 травня 1994

Толу́бко Володи́мир Бори́сович (нар. 3 вересня 1948) — радянський та український військовий діяч і педагог, доктор технічних наук, професор, генерал-полковник.

Народився 3 вересня 1948 року в місті Краснограді Харківської області. Українець. Племінник головного маршала артилерії Толубка Володимира Федоровича.

У 1966—1971 роках навчався у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі.

Проходив військову службу в частинах РВСП. Пройшов шлях до начальника штабу полку.

У 1977 році вступив на командний факультет Військової інженерної артилерійської академії ім. Ф. Е. Дзержинського, яку з відзнакою закінчив у 1979 році.

Командував 552-м ракетним полком (1979—1982), був заступником командира ракетної дивізії.

У 1984—1986 роках — навчання в Військовій академії Генерального штабу ЗС СРСР ім. Ворошилова.

У 1986—1990 роках — командир 46-ї ракетної Нижньодніпровської ордена Жовтневої Революції Червонопрапорної дивізії.

У 1990—1992 роках — начальник Харківського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ ім. Маршала Радянського Союзу М. І. Крилова.

У 1992—1999 роках — начальник Харківського військового університету.

У 1999—2000 роках — перший заступник начальника Головного управління розвідки міністерства оборони України — заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України з військової розвідки.

У 2000—2005 роках — начальник Національної академії оборони України.

У 2013—2024 роках — ректор Державного університету телекомунікацій^[2].

У 1975 році захистив кандидатську дисертацію.

У грудні 1991 року рішенням Вищої атестаційної комісії (ВАК) СРСР було присвоєне вчене звання «професор».

У серпні 1998 року першим в Україні захистив докторську дисертацію зі спеціальності 21.00.01 «Військова безпека держави» й у жовтні того ж року ВАК України присвоїла В. Б. Толубку науковий ступінь доктора технічних наук.

Член Президії ВАК України.

Був членом КПРС. Обирався делегатом XIX з'їзду ВЛКСМ, а також депутатом міської ради.

18 березня 1990 року обраний народним депутатом Верховної Ради України по 287-му виборчому округу (м. Первомайськ, Миколаївська область). Член Комісій ВР України у справах молоді; з питань оборони і державної безпеки.

Брав участь у виборах до Верховної Ради України 2012 року, як кандидат-самовисуванець по виборчому округу № 132. Посів 3-є місце (9.09 %) серед 7 кандидатів^[3].

• Медаль «За бездоганну службу» 3-го ступеня;
• Орден Червоної Зірки;
• Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня;
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (2001)^[4];
• Медалі;
• Заслужений працівник освіти України (1999);
• Почесний громадянин міста Первомайськ Миколаївської області^[5].
• Почесний громадянин Харківської області (2014)^[6].

• Біографія В. Б. Толубка на сайті Союз «Крыловцы»(рос.)
• Біографія на сайті Харківської обласної Ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}