Топчій Микола Павлович
Топчій Микола Павлович (17 грудня 1905, Харків, Російська імперія — 1973, Київ, УРСР, СРСР) — радянський український кінооператор. ЖиттєписЗакінчив технічне відділення Одеського державного технікуму кінематографії (1929). В студентські роки задіяний в фільмах «Млин на узліссі» (1928), де виступає і як один з операторів, і як актор масовки. Після випуску знімає свої самостійні фільми «Вовчий хутір» (1930), «Вогняна помста» (1931) – обидва за творами письменника Миколи Ятка. Проте ключовим епізодом для нього в цей час стає робота асистентом майстра-оператора Олексія Калюжного під час роботи над фільмом режисера Івана Кавалерідзе «Злива» (1929). Після від’їзду Калюжного з України, продовжує співпрацювати з Кавалерідзе як його головний оператор. В 1930 році знімає візуально складний та вишуканий фільм «Перекоп». Наступного року фільмує «Штурмові ночі», де широко використовує конструктивістські ракурси, виражає монументальність задуму фільму. Продовжує працювати і над наступними експериментальними стрічками Кавалерідзе «Коліївщина» (1933) та «Прометей» (1936). Під час цензурного розгрому останнього з цих фільмів вимушено публічно засуджує свого режисера. Завдяки цьому лишається в професії. Напередодні великої війни на Київській кіностудії готує одразу кілька картин «оборонного кіно»: «Ескадрилья №5» (1939), «Винищувачі» (1939), «Вітер зі Сходу» (1940). На війні працює фронтовим оператором. З 1944 року фільмує документальні сюжети Української студії хронікально-документальних фільмів, проте 1945 року по сфабрикованій справі його арештовують та відправляють в трудові табори, де він знаходиться до 1953 року. Після звільнення в 1956 році повертається в ігрове кіно, працює на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка, де працює до 1966 року. В цей відрізок виступає оператором Марка Донського на його стрічці «Дорогою ціною» (1957), але переважно працює з режисерами молодшого покоління. Знімає комедію з легендарної серії пригод Штепселя і Тарапуньки (1957), любовну драму «Чумацький шлях» (1959), військово-пригодницький фільм «Бухта Єлени» (1963). Працював на Одеській кінофабриці ВУФКУ (1929–1934), потім — на «Київській студії „Українфільм“», на Українській студії хронікально-документальних фільмів (1944–1945), а з 1956 р. — на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Був членом Спілки кінематографістів УРСР. ФільмографіяОператорські роботи:
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia