У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Топчієв.
Дмитро́ Микола́йович Топчі́єв ( 25 вересня 1966, м. Нікополь, Дніпропетровська область[1]) — колишній радянський та український футболіст. Виступав на позиції півзахисника. Гравець збірної України.
Біографія
Клубна кар'єра
Дмитро Топчієв народився в Нікополі, Дніпропетровської області, де й розпочав свою футбольну кар'єру, на професійному рівні почав грати за «Уралець» у період з 1984 по 1987 рік. У середині 1987 року повів один поєдинок у складі тюменського «Геолога», а вже наступний сезон розпочав в українському клубі «Торпедо» (Запоріжжя). Перебування у автозаводській команді було доволі нетривалим через перехід Топчієва до нікопольського «Колоса», що тоді саме змагався за збереження прописки у першій лізі. На жаль, нікопольцям не вдалося виконати це завдання, тож наступні три роки Дмитро разом з командою брали участь у друголіговій першості. За цей час Топчієв значно виріс у професійному плані, будучи одним з найкращих на полі у «Колосі», тож не дивно, що ним почали цікавитися сильніші клуби.
У першому чемпіонаті незалежної України виступав за дві команди — спочатку грав за луцьку «Волинь», а потім вдягнув футболку львівських «Карпат». У середині сезону 1992/93 перейшов до складу київського «Динамо», де здобув золоті нагороди чемпіонату України та Кубок країни (при цьому, Топчієв став першим гравцем, хто зіграв у одному розіграші і у складі володарів кубка, і у складі фіналістів)[2].
Після нетривалого перебування у київському ЦСКА перейшов до «Дніпра», який тренував Бернд Штанге. Німецький спеціаліст здебільшого використовував Топчієва на позиції опорного півзахисника. Однак у Дніпропетровську щось не склалося і транзитом через «Карпати» Дмитро повернувся до майже рідного Нікополя. Проте досвідчений гравець відчував, що може проявити себе на більш високому рівні, тож коли виник варіант з кіровоградською «Зіркою» — погодився без роздумів.
Залишивши Кіровоград, Топчієв вирішити спробувати легіонерського хліба, перейшовши до російського «Уралмашу». Зігравши три матчі у чемпіонаті першої ліги Росії, перейшов до «Спартака» з Нальчика, де йому вдалося доволі непогане завершення сезону. Однак по завершенні футбольного року в Росії Топчієв вирішив повернутися до України, щоб продовжити виступи у складі запорізького «Металурга», який тоді очолював Мирон Маркевич. Однак це була не остання його поява у чемпіонаті наших північних сусідів — футбольна доля після Запоріжжя занесла Дмитра до Калінінграда, де він провів за місцеву «Балтику» всього один матч[3].
Наступним клубом у біографії Топчієва стала добре знайома йому луцька «Волинь», у формі якої Дмитро встиг пограти і у першій, і у вищій лізі. Однак конкуренції з більш молодими гравцями та темпу прем'єрного дивізіону 36-річний півзахисник вже не витримував, тож вирішив спробувати свої сили в казахстанському футболі. Незабаром після від'їзду з Луцька у його футбольній кар'єрі виник клуб «Актобе-Ленто» з Актобе[4], якому він допоміг посісти п'яте місце у національному чемпіонаті.
Завершивши виступи за професійні клуби, Топчієв певний час грав за різні аматорські колективи, такі як «Гірник» (Кривий Ріг), «КЗЕЗО» (Каховка) та «Колос» (Нікопольський р-н). Зрештою, у 2006 році припинив активні виступи, продовжуючи час від часу брати участь у змаганнях ветеранів, захищаючи кольори дніпропетровського «Дніпра»[5] та команди з Нікополя.
Виступи у збірній
Усього в складі національної збірної України Дмитро Топчієв провів п'ять поєдинків, дебютувавши у грі зі збірною Білорусі (1:1) 28 жовтня 1992 року.
Досягнення
Примітки
Посилання
