Транслітерація

Транслітера́ція, або транслітерува́ння (від лат. trans- — «через», «по той бік» і litera — «літера») — механічне передання тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передання однієї писемності літерами іншої.

Необхідність у транслітерації виникла наприкінці XIX ст. (у процесі створення прусських наук, бібліотек) для того, щоб включити в єдиний каталог праці, написані мовами, які базуються на латинських, кириличних, арабських, індійських та інших системах письма. Інструкції транслітерації, складені з цією метою, стали у XX ст. основою стандарту для перекладу нелатинських систем письма на латиницю.

Транслітерація відрізняється від транскрипції, яка при перетворенні на українську мову іншомовних слів керується тим, як ті іншомовні слова вимовляються, а не пишуться.

Принципи транслітерації

Транслітерація застосовується для спрощення друкарського набору або для заміни маловідомого алфавіту відомим. Транслітеруванню піддаються географічні та інші власні назви, терміни, що набули міжнародного визнання. При їх перенесенні з мови в мову бажано дотримуватися точності або в збереженні буквеного образу топоніма чи власного імені, або у відтворенні звучання. Зумовлене це тим, що жоден з існуючих алфавітів не забезпечує повної відповідності між написанням і вимовою.

Особливої гостроти вона набуває з посиленням міжнародних контактів. Вони спричинюють необхідність створення універсальних транслітерацій, чим займається Міжнародна організація зі стандартизації (англ. ISO — International Organisation for Standardisation).

Правила транслітерації

Офіційна система українсько-англійської транслітерації, яка сьогодні застосовується при відтворенні українських власних назв засобами англійської мови в законодавчих та офіційних актах, оригінально була ухвалена рішенням Української комісії з питань правничої термінології від 19 квітня 1996 р. № 9^[1] та після декількох законодавчих відхилень була відновлена (з незначною зміною у відтворенні букви «щ») постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею^[2]. Основні її постулати:

Використання затвердженої системи не є обов'язковим при перекладі іноземних імен на українську мову.
Транслітерація повинна здійснюватися безпосередньо з української на англійську мову, без використання жодної додаткової мови.
Затверджена норма є обов'язковою для перекладу імен з української на англійську в законодавчих і офіційних актах.
Для стислості система дозволяє для імен як місто «Zaporizhzhia» називатися як «Zaporizhia», «L'viv» як «Lviv» і т. д. Крім того, наведено короткий список офіційних варіантів написання назв: «Ukraine» (без артикля «the»), «Crimea» (на противагу «Krym»), «Black Sea» і «Sea of Azov». У деяких випадках «традиційні» форми можуть бути вказані в дужках після офіційної форми.

Українська	Англійська	Коментарі	Приклад
А	А	—	Алушта — Alushta
Б	B	—	Борщагівка — Borshchahivka
В	V	—	Вишгород — Vyshhorod
Г	H, gh	Gh — після З, H — в інших позиціях	Гадяч — Hadiach; Згорани — Zghorany
Ґ	G	—	Ґалаґан — Galagan
Д	D	—	Дон — Don
Е	E	—	Рівне — Rivne
Є	Ye, ie	Ye — на початку слова, іе — в інших позиціях	Єнакієве — Yenakiieve; Наєнко — Naienko
Ж	Zh	—	Житомир — Zhytomyr
З	Z	—	Закарпаття — Zakarpattia
И	Y	—	Медвин — Medvyn
І	I	—	Іршава — Irshava
Ї	Yi, i	Yi — на початку слова, і — в інших позиціях	Їжакевич — Yizhakevych; Кадіївка — Kadiivka
Й	Y, i	Y — на початку слова, і — в інших позиціях	Йосипівка — Yosypivka; Стрий — Stryi
К	K	—	Київ — Kyiv
Л	L	—	Лебедин — Lebedyn
М	M	—	Миколаїв — Mykolaiv
Н	N	—	Ніжин — Nizhyn
О	O	—	Одеса — Odesa
П	P	—	Полтава — Poltava
Р	R	—	Ромни — Romny
С	S	—	Суми — Sumy
Т	T	—	Тетерів — Teteriv
У	U	—	Ужгород — Uzhghorod
Ф	F	—	Фастів — Fastiv
Х	Kh	—	Харків — Kharkiv
Ц	Ts	—	Біла Церква — Bila Tserkva
Ч	Ch	—	Чернівці — Chernivtsi
Ш	Sh	—	Шостка — Shostka
Щ	Shch	—	Гоща — Hoshcha
Ю	Yu, iu	Yu — на початку слова, iu — в інших позиціях	Юрій — Yurii; Крюківка — Kriukivka
Я	Ya, ia	Ya — на початку слова, іа — в інших позиціях	Яготин — Yahotyn; Ічня — Ichnia

Примітки

Буквосполучення «зг» відтворюється латиницею як «zgh» (наприклад, Згорани — Zghorany, Розгон — Rozghon) на відміну від «zh» — відповідника української літери «ж».
М'який знак і апостроф латиницею не відтворюються.
Транслітерація прізвищ та імен осіб і географічних назв здійснюється шляхом відтворення кожної літери латиницею.

Право на ім'я

Якщо людину не влаштовує транслітерований запис її прізвища та/або імені, вона може скористатися правом транскрибувати їх відповідно до своєї національної традиції, яке дає Цивільний кодекс України, глава 22, Стаття 294^[3].