Тривожний місяць вересень (повість)Вперше опублікована 1971 року в видавництві «Молода гвардія». Автор: Смирнов Віктор Васильович. Українською вперше опубліковано в 1974 р. видавництвом «Молодь» в перекладі-переробці Олександренка Дмитра.В подальшому перевидавалась і екранізовувалась. СюжетПротиборство представників влади з злочинцями.Що собою являє група Горілого в творі чітко не визначено. Структура твору6 розділів: 1-й — 5 підрозділів 2-й — 17 п. 3-й — 13 п. 4-й — 12 п. 5-й — 12 п. 6-й — 9 п. Розбіжності в виданняхВ виданні 1974 р. нема: 1.Що банда Шмученка, — це мельниківці; 2.Що в БТР було 200 млн. радянських крб.; ПерсонажіПосилання на сторінки видання 1974 р. Абросимов — комсомольський функціонер з райцентру 12, 13-23, загинув 70-3 Антоніна Семеренкова — в кінці твору дружина Капелюха 32-5,6 Брих — боєць Горілого 273-3,1н Валерик Кривенда — моряк Варвара Дерев'янко — агент Горілого, хвойда Василько Сопливий — старший син Попеленка 159-1н Глузд — помічник Горілого, вбив Сагайдачного Глумський — голова колгоспу Глухарки Гнат — юродивий, зв'язковий в темну Горілий — вожак банди, фельдшер-ветеринар Гупан — начальник райвідділу НКВС Капелюх Іван Миколайович — головний яструбок Глухарки, комсомолець, 20 років Климар — колій свиней, агент Горілого Кривендиха — мати Валерика, працівниця гончарні Кріт — коваль, агент Горілого Маляс — мисливець, господар хати, де квартирував Штебльонок Марія Тихонівна — дружина Сагайдачного Міней — боєць Горілого Овчук — особіст, капітан Попеленко — рядовий яструбок, підлеглий Капелюха Рябий Санько — боєць Горілого Сагайдачний Мирон Олегович — відлюдник, бувший третейський суддя Семенко — боєць Горілого Семеренків — гончар, батько Антоніни Серафима — баба Капелюха Штебльонок — головний яструбок Глухарки до Капелюха Щуко — боєць Горілого Яцько — заготівельник з Ожина ВиданняМ., «Молодая гвардия», 1971 г., 332 с., серія «Стрела», тир. 100 тис., 1-е вид., м.п., ц. 59 коп. К., «Молодь», 1974 р., 304 с., тир. 30 тис., серія ППФ «Компас», перекл. з рос.:Олександренко Дмитро ФільмиЛіто вовків |
Portal di Ensiklopedia Dunia