Тристороння комісія

Тристороння комісія
англ. Trilateral Commission
На честь	trilateralismd
Тип	аналітичний центр міжнародна організація недержавна організація
Засновник	Девід Рокфеллер Збігнєв Казімеж Бжезінський Джиммі Картер
Засновано	липень 1973
Країна	США
Штаб-квартира	Токіо
Керівник	Жан-Клод Тріше (квітень 2012)
Вебсайт: trilateral.org
Тристороння комісія у Вікісховищі

Тристороння комісія (англ. Trilateral Commission) — міжнародна організація, що складається з представників Північної Америки, Західної Європи та Азії (в особі Японії та Південної Кореї), офіційна мета якої — обговорення та пошук розв'язання світових проблем.

Виступаючи на початку 1972 року на міжнародних фінансових форумах, Чейз Мангеттен (англ. Chase Manhattan) у Лондоні, Брюсселі, Монреалі й Парижі, Девід Рокфеллер, який на той час очолював впливову приватну «Раду з міжнародних відносин», запропонував створити Міжнародну комісію з питань миру та процвітання, яка згодом дістала назву Тристоронньої комісії. Того ж року на засіданні Більдерберзького клубу така ідея набула широкої підтримки, проте в інших місцях до неї поставились доволі прохолодно. На думку Рокфеллера організація могла б «надавати допомогу урядам країн-учасниць (США, Європи та Японії), надаючи їм виваженні судження».

Тристоронню комісію організовано в липні 1973 року. Членами комісії стали:^[1]

• Девід Рокфеллер — президент комісії
• Збігнев Бжезинський (професор Колумбійського університету, фахівець міжнародних справ і радник Рокфеллера) — виконавчий директор комісії^[1]
• Фред Берстен
• Роберт Р. Боуї (представник Асоціації зовнішньої політики, директор Гарвардського центру міжнародних справ)
• Макджордж Банді
• Карл Карстенс
• Гвідо Колонья ді Пальяно
• Франсуа Дюшен
• Рене Фок
• Джордж С. Франклін
• Макс Констамм (Центр європейської політики)
• Бейлесс Меннінг
• Кіхі Міязава,
• Кініде Мусакої
• Сабуро Окіта
• Генрі Д. Овен (директор зовнішньополітичних досліджень Інституту Брукінгса)
• Тадасі Ямамото

Фінансування забезпечували Девід Рокфеллер, фонд Чарльза Ф. Кеттерінга та фонд Форда.

У грудні 2010 року в комісії було понад 390 учасників^[2]. До її складу входять політики, банкіри, директори найбільших підприємств^[3].

Статут Комісії не дозволяє державним службовцям бути її членами^[4].

• Північна Америка: Джозеф С. Най молодший, заслужений професор і колишній декан Школи державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді Гарвардського університету, Кембридж, Массачусетс, колишній голова Національної ради з розвідки та колишній помічник міністра оборони США з питань міжнародної безпеки.
• Європа: Пітер Сазерленд, ірландський бізнесмен і колишній політик, пов'язаний із партією Фіне Гел, колишній Генеральний прокурор Ірландії та Комісар ЄС, колишній генеральний директор Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, попередника Світової організації торгівлі, голова BP і Goldman Sachs International.
• Азія: Йотаро Кобаясі, головний корпоративний радник Fuji Xerox Company Ltd(інші мови), член ради директорів Callaway Golf Company(інші мови), Nippon Telegraph and Telephone (NTT), Sony Corporation й American Productivity & Quality Center, довічний опікун Keizai Doyukai (японська асоціація корпоративних керівників), голова Інституту Аспен, Японія.

Північна Америка:

• Аллан Готліб, старший радник, Bennett Jones LLP, Торонто; голова, Sotheby's, Канада; колишній посол Канади у США
• Лоренцо Замбрано, голова ради директорів і головний виконавчий директор Cemex SAB de CV, Монтеррей, Мексика (з 1985); член ради директорів IBM і Citigroup

Європа:

• Ерве де Кармой, голова ради директорів Almatis, Франкфурт-на-Майні; колишній партнер Rhône Group, Нью-Йорк і Париж; почесний голова ради директорів Banque Industrielle et Mobilière Privée, Париж, колишній головний виконавчий директор Société Générale de Belgique
• Анджей Олеховський, засновник партії «Громадянська платформа»; колишній голова ради директорів Bank Handlowy, колишній міністр закордонних справ і фінансів, Варшава, Польща

Азія:

• Хан Син Чу, президент Корейського університету, Сеул; колишній міністр закордонних справ, Корея; колишній посол Кореї у США
• Сідзюро Огата, колишній заступник голови Банку розвитку Японії; колишній заступник голови з міжнародних зв'язків, Банк Японії

• Північна Америка: Майкл Дж. О'Ніл
• Європа: Пол Ревей
• Азія: Тадасі Ямамото

Північна Америка:

• Том Фолі (2001—2008)^[5]
• Пол Волкер (1991—2001) колишній почесний голова північноамериканського підрозділу^[6]; голова президентської консультативної ради економічного відновлення;^[7] колишній голова ради правління Федеральної резервної системи США з 1979 до 1987 року^[8], голова опікунської ради Групи тридцяти, колишній голова ради директорів Wolfensohn & Co., Inc. Wolfensohn & Co., Inc., Нью-Йорк

Європа:

• Отто Ламбсдорф(інші мови) (1992—2001) почесний голова Європейського підрозділу^[9]
• Жорж Бертоїн (1976—92) почесний голова Європейського підрозділу^[10]
• Макс Констамм (1973—76)^[11]

Азія:

• Кіїті Міядзава, в.о. голови (1993—97)^[12]
• Акіо Моріта (1992—93)^[11]
• Ісаму Ямасіта (1985—92)^[11]
• Такесі Ватанабе (1973—85)^[11]

Північна Америка:

• Збігнев Бжезинський (1973—1976)^[11]

• Три штаб-квартири: у Вашингтоні, Парижі й Токіо.
• ТК нікого не фінансує, членами можуть бути лише приватні особи.
• Виконавчий комітет складається з 26 осіб.
• Комісія щороку збирається на пленарні засідання.

• Офіційний сайт (англ.)

Це незавершена стаття про організацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.