Три літа (книга)
«Три літа» — рукописна «книга»[2] поезій Тараса Шевченка, написаних протягом 1843–1845 років.[1] На думку літературознавців, збірка засвідчила розквіт поетичного генія Шевченка, також ці роки його життя і творчості вони називають «періодом трьох літ». Зміст До рукописної книги «Три літа» увійшла 31 поезія, в тому числі 10 псалмів, об’єднаних спільним заголовком Давидові Псалми. Вона править за джерело текстів майже всіх творів Тараса Шевченка 1843—1845 років.
Примітки:
Молитва Єремії Пророка (епіграф)Книгу «Три літа» відкриває Шевченків малюнок пророка, очевидно Єремії.[1] На третій сторінці поміщено епіграф із Старого Завіту (церковнослов'янською мовою), названий поетом як «Молитва Ієремії Пророка»: тут ідеться про плач Єремії, глава 5, вірші 7, 8, 12–14. На думку літературознавців, до написання поезії очевидно призвела ситуація ассирійської неволі євреїв, яка в часи поета повторилася на Україні з українцями-козаками після ліквідації Гетьманщини.[5]
 Порівняння рядків із Старого Завіту з поезією Шевченка:
ІсторіяЗбірка комплектувалася під час перебування Шевченка у Петербузі та відвидин України між 1843—1845 роками. Конфіскація книги5 квітня 1847 року за вказівкою київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова Шевченко, який на той час проживав в Україні з 1845 року, був арештований у справі «Про Украйно-Слов'янське Товариство», при цьому була конфіскована збірка «Три літа». Наступного дня у рапорті цивільного губернатора Івана Фундуклея для Третього відділу значилося:
Далі Фундуклей привів опис вилучених паперів Шевченка, що супроводжували лист від 6 квітня 1847 року за № [660]:
17 квітня 1847 року Шевченко був доставлений з Києва в каземати Третього відділу в Петербурзі (політичної поліції-жандармерії Російської імперії). Після тривалого слідства, допитів, очних ставок учасників і причетних до Товариства у доповіді 26 травня шеф жандармів Олексій Орлов стосовно поета запропонував у своєму документі-висновку імператорові Микола I «милосердно обмежитись наступним»: [7][8]
Збоку документу проти висновків було вказано: «Під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати.» Вкінці помітка Леонтія Дубельта, начальника штабу Корпусу жандармів: «На оригіналі власною його величності рукою написано олівцем: "До виконання 28 травня 1847 р."». Заборона інших творівТакож були заборонені та повсюдно вилучались дві раніше надруковані (1840, 1841 і 1844 років) книги Шевченка — «Кобзар» і «Гайдамаки». [7] Віднайдення книгиПротягом шести десятиліть книга «Три літа» знаходилася в архіві Третього відділу (від 1880 року — Депертамент поліції Міністерства внутрішніх справ). Більша частина поезій протягом цього часу мало-помалу поширювалась у рукописних списках і потрохи друкувалась з численними вилученнями, спотвореннями та помилками. За життя Шевченка в Російській імперії вийшли друком тільки «Наймичка» (1857 року — у «Записках о Южной Руси» Пантелеймона Куліша,[9] 1860-го — у «Кобзарі» [10] та окремим виданням [11]) й «Давидові псалми» (1860). [10] [12] Першим, хто подав вістку про архівне діло Украйно-Слов'янського Товариства, був Микола Стороженко. У березневому томі «Київській старовині» з'явились його «Нові матеріали для біографії Шевченка», у яких подано побіжний опис «паперів» того «Діла» та опубліковано кілька невідомих раніше листів.[13][14] Про «Три літа» Стороженко нічого не повідомляє.  1906 року Павло Щоголєв, співвидавець російського часопису «Былое» [ru], розшукав у Департаменті поліції «…три рукописи: — один чистіший, виготовлений до цензури, з передмовою, в який увійшли лишень „Лілея“, „Русалка“ та „Осика“ (вона ж і „Відьма“ — пізніше); другий — увесь „Єретик“ і, нарешті, третій — немов би альбом, куди Шевченко позаводив усе те, що написав за три годи („Три літа“) 1843–1845 роки». Щоголєв зробив копію, за якою Борис Грінченко і Василь Доманицький вперше опублікували закінчення «Єретика» й вірші «Дівичії ночі», «Маленькій Мар'яні», «Три літа» в журналі «Нова Громада» (№№ 8, 10).[16][17][18] Наприкінці того ж року журнал «Київській старовині» опублікував «Критичний розслід над текстом Кобзаря» Василя Доманицькиого, у якому, поміж іншого, вдруге опубліковано ті самі «новознайдені тексти» за копією Щоголєва. Крім того, вкінці розділу «43. Заповіт» вперше було оприлюднено опис рукописної книги «Три літа» за поданням Якова Забілли. В описі повністю наведено Шевченків епіграф до «Трьох літ».[15][19] Але в «Кобзарі 1907 р.» Доманицький «Молитву» не надрукував.[20] Відтоді її нема в більшості видань Шевченкових творів («Кобзарях»), які наслідують видання 1907 року.
1907 року за сприяння Андрія Маркевича рукопис було передано з архіву Департаменту поліції до Музею українських старожитностей в Чернігові імені Василя Тарновського. ОформленняЗбірка «Три літа» є чистовим зведенням творів Шевченка 1843–1845 років. Це рукописна книга in folio на 107 аркушах жовтуватого паперу, погано виробленого, в простій картонній темно-зеленій оправі (зберігається в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України). Поет акуратно оформив збірку. Назва книги, а також заголовки окремих творів виконано в стилі півуставу другої половини XVII ст. На форзаці книги та на титульній сторінці є кілька начерків олівцем. Тут зображено пророка (арк. 1, суперобкладинка), дві постаті Шевченка в профіль: більша в ярмулці і в пальті з чорним коміром, менша без головного убору, в халаті і в пантофлях (арк. 1, суперобкладинка). На титульній сторінці — постать чабана в шапці і в киреї, з палицею в правій простягнутій руці, контур свині (арк. 2). [4] Текст чистовий з поправками, писаний чорнилом в окремих зошитах. Кожний зошит складається з 6 арк. фабричного паперу, складених удвоє, 12 арк., всього 9 зошитів, останній зошит — 11 арк. Разом 107 арк. Нумерація відділу рукописів Інституту літератури наскрізна, поаркушна. [4] Перед першим віршем на аркуші 3 вміщено епіграф до всієї книги: «Плач Єремії», розділи 5:7-8, 12-14 (у Шевченка «Молитва Єремії Пророка»). [4] Твори не в хронологічному порядку. Першим віршем, переписаним до альбому, є поезія «Чигрине, Чигрине…». Найраніший твір — «Розрита могила» (від 9 жовтня 1843 року), найпізніший — останній: «Як умру, то поховайте...» (від 25 грудня 1845 року). Про легальну публікацію більшості творів збірки до 1907 року не могло бути й мови. Оцінки Про надзвичайне враження, яке справила на сучасників поезія «Трьох літ», коли її читав автор, свідчить Пантелеймон Куліш, за його словами:
«Об'явлення Шевченка — це, власне, „Три літа“» — узагальнює Омелян Пріцак.[5] Він вказував, що творчий шлях Шевченка від «романтичного кобзаря минулої козацької слави до апостола і пророка національного відродження» сягнув апогею у третій книзі поета «Три літа» (містерія «Великий льох»), приводячи рядки поезії:[23]
За словами Пріцака думка поезії вказувала на те, що «Місія України — засвітити світло правди».[5] Видання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Три літа. Видання 2020 року Вперше повністю (з епіграфом включно) книгу було надруковано 1935 року у Львові в третьому томі Повного видання творів за редакцією Павла Зайцева,[24] але з порушенням Шевченкового плану збірки (у Чіказькому виданні 1961 року — так само). 1939 року титульну сторінку та епіграф «Трьох літ» було надруковано як ілюстрацію у першому томі київського повного зібрання творів Шевченка.[21] Вперше повністю та зі збереженням послідовності творів рукописну книгу «Три літа» було видано 1952 року.[25] у Вінніпезі за редакцією доктора Леоніда Білецького Українською вільною академією наук в Канаді. В підрадянській Україні 1966 року з'явилося фототипічне (точне) відтворення накладом всього 25 тисяч примірників.[26] Нині це видання є бібліографічною рідкістю. Див. такожВікісховище має мультимедійні дані за темою: Три літа. Книга Тараса Шевченка
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
Portal di Ensiklopedia Dunia
