Троянкер Раїса Львівна
Раї́са Льві́вна Троя́нкер (30 жовтня 1909, Умань — †29 грудня 1945, Мурманськ) — українська поетеса, письменниця, журналістка. Військова кореспондентка під час Другої світової війни. БіографіяНародилася в сім'ї сторожа уманської синагоги, виховувалася в ортодоксальній єврейській родині. Закінчила семирічну школу, вчилася в кооперативній профшколі, працювала в цирку. Ще підліткою вона наважилася на розрив із сім’єю: закохалася в італійського артиста — приборкувача тигрів і втекла з дому з мандрівним цирком. Протягом року вона гастролювала невеликими містами та містечками, а її коронним номером було вкладання голови до тигрячої пащі — на згадку про ті часи в Раїси залишився шрам на нозі, який вона перетворила на свою родзинку. Вже за рік циркова романтика набридла Раїсі, і вона знову втекла. Рано почала писати вірші, перша публікація датована 21 червня 1925 року — в уманській окружній газеті «Робітничо-селянська правда» було надруковано її вірш «У великому Китаї». Того ж року вступила в місцеву філію Союзу селянських письменників «Плуг». Згодом у неї почався роман із письменником Онопрієм Турганом. Він став її першим чоловіком і у їхньому шлюбі народилася донька Олена — судячи з присвячених їй поетичних рядків, для родини Троянкер це стало останньою краплею: Мене тато прогнав і прокляв, бо у мене дитина од «гоя». Він казав, щоб упала земля Попід нами, Оленко, з тобою.[2] Сім'я переїхала до Харкова, де Раїса вчилася в Харківському ІНО. У 1928 році у видавництві «Плужанин» вийшла перша збірка віршів Троянкер «Повінь». У Харкові поетеса належала до групи Валер'яна Поліщука «Авангард», друкувалася у виданнях групи, а також у журналах «Гарт», «Селянка України», «Шквал», ін. 1930 року Троянкер одружилася з російським поетом Ільєю Садоф'євим, тоді ж вийшла її друга збірка віршів «Горизонт». Наступного 1931 року з чоловіком виїхала до Ленінграда, працювала в заводській багатотиражці «Новая заря» (за іншими даними, «Красная заря»). Вона була чи не єдиною поеткою в чоловічому колі харківських митців, Троянкер була справжньою femme fatale, що не цуралася любовних пригод — кажуть, що ледь не кожен харківський письменник мав із нею стосунки. Сама жінка, що пристрасно підписувалася «Рай-я», зовсім не приховувала своєї безмежної чуттєвості, а у листі до Івана Дніпровського навіть зізнавалася, що лікується від німфоманії «за Фрейдом». Однак інтерес до Троянкер не був пов’язаний суто з її сексуальністю — вона була жінкою непересічної ерудиції, постійно читала і знала напам’ять багато поезій. Коло її знань не обмежувалося літературою — Раїса добре зналася на інших галузях мистецтва, а також на гуманітарних науках, наприклад, цікавилася історією і географією.
Під час Другої світової війни була військовиою кореспонденткою, нагороджена медаллю «За оборону Советского Заполярья». 1942 року з'явилася її остання збірка «Суровая лирика». Збірка була написана російською мовою і містила цілком типові пропагандистські пасажі про «бессмертного Ленина» і «любимый голос Сталина». У цих заідеологізованих віршах вже не було нічого від тієї чуттєвої «Рай-ї», колишньої циркачки, що хизувалася шрамом від зубів тигра, обожнювала бузковий колір і доводила чоловіків до шаленства. Померла від раку в Мурманську, похована на місцевому цвинтарі, могила втрачена.
Посилання та література
Аудіозаписи творівРаїса Троянкер. "На пароплаві": https://www.youtube.com/watch?v=BsZxfbmTfTk Троянкер. Тайгер ліліес. Проєкт "Мистецького арсеналу" ФОКСТРОТИ: https://www.youtube.com/watch?v=za28E3B8YIc&list=RDza28E3B8YIc&start_radio=1 Раїса Троянкер. "Трава прив'ялена і заніміла осінь...": https://www.youtube.com/watch?v=UgFUL7tnY4A Твори
Читати твори тут: - https://chtyvo.org.ua/authors/Troianker_Raisa/ - https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=596
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
