Троїцька церква (Київ, Замкова гора)
Троїцька це́рква — православний кладовищенський храм Флорівського жіночого монастиря у Києві[3][4]. Стояла на вершині Замкової гори, де розташовувався монастирський цвинтар[5][1][6][7]. Збудована в 1854—1857 роках[6][8] і розібрана в 1938 році[9]. ІсторіяУ 1834 році Флорівський жіночий монастир придбав у міста 3606 квадратних сажнів землі на Замковій горі для влаштування тут монастирського цвинтаря[10][11], на якому з 1840-х років ховали черниць, а у 1860-х роках почали ховати біле духовенство і мирян — мешканців Подолу та Гончарів-Кожум'яків[9][6]. У 1854 році київський єпархіальний архітектор Павло Спарро розробив проєкт кладовищенської церкви[12], який був «височайше затверджений» 7 квітня 1855 року[13]. Того ж року коштом монастиря почалося зведення церкви, за будівельні роботи відповідав київський купець 3-ї гільдії Стефан Фадєєв[14][13]. Завершили будівництво, загальна вартість якого склала 30 тис. рублів сріблом[15], у 1857 році, освятив церкву Святої Трійці митрополит Філарет[14][7]. Троїцьку церкву оточували могили Флорівського цвинтаря[14]. З північного боку церкви поховали ігуменю Агнію — ініціаторку будівництва церкви[9][14][2]. З південного боку стояв на чавунному п'єдесталі у вигляді гори 11-аршинний чавунний хрест із написом «Василій Іванович Хом'яков»[9][14]. Під хрестом насправді не було могили, він був встановлений за заповітом В. Хом'якова, парафіянина і благодійника Флорівського монастиря, з метою привернути увагу мирян до цієї обителі[9][16]. Сам Хом'яков, який помер у 1871 році, був похований біля південного боку монастирської церкви Казанської ікони Божої Матері[9]. У 1858—1589 роках до Троїцької церкви проклали в'їзний шлях від монастиря на гору, яка за найменуванням монастиря отримала нову назву Флорівська (Фролівська)[12][6]. У 1900 році храм відремонтували та наново визолотили бані, у 1908 році відновили стіни та пофарбували покрівлю[2]. За радянської влади, у 1920-х роках цвинтар на Замковій горі закрили, з 1923 року Троїцька церква не використовувалася за призначенням, тому 13 липня 1927 року президія Київського окрвиконкому постановила її закрити[9]. Втім, храм продовжував існувати до 1936 року, коли ухвалили Генеральний план Києва, за яким, зокрема, на Замковій горі та горі Дитинка передбачалося облаштування парку площею 30,7 га[9]. Хоча ці задуми так і не були реалізовані, у 1938 році Троїцьку церкву розібрали[9]. На місці колишнього цвинтаря у 1943 році облаштували військову частину, яка обслуговувала так звану «глушилку» — радіостанцію, що глушила трансляцію зарубіжних радіостанцій[17]. Вона діяла до листопада 1988 року. Після розпаду СРСР військові споруди на Замковій горі розібрали[6]. Від Троїцької церкви збереглися фундаменти та частина стіни, від некрополя біля неї — кілька поодиноких поховань[9][6]. ОписЦе була невелика мурована споруда, хрестоподібна у плані, із двома цибулястими банями, одна з яких увінчувала основний об'єм, друга, значно менша за розміром, — дзвіничку над притвором[14]. В архітектурному плані Троїцька церква була зведена у стилі російських церков XVII століття[14] і була цікавим зразком переходу від архітектури класицизму до псевдоросійського стилю[1]. Висота та довжина церкви становили по 31,5 аршини, ширина — 21,5 аршин[14]. Головна баня розміщувалася на гранчастому барабані із півциркульними віконними прорізами, що стояв на двох восьмериках[1]. Дзвіниця, зведена над притвором, належала до новгородського типу: прямокутна у плані, дзвонові отвори були виконані у вигляді трифорію, вкривав дзвіницю чотирисхилий дах, увінчаний банькою на трьох маленьких восьмериках[1]. Дзвіниця мала 6 дзвонів, 4 з яких були відлиті у 1854 році, найбільший дзвін важив близько 46 пудів 16 фунтів[14]. Обидві бані були вкриті позолоченим залізом та увінчані позолоченими хрестами на півмісяцях[14]. Головний вівтар церкви був освячений на честь Святої Трійці, у правій частині церкви також був бічний вівтар на честь ікони Божої Матері Охтирської[8][12][6][14]. Завдяки своєму розташуванню на вершині Замкової гори Троїцька церква була архітектурною домінантою навколишньої місцевості та відігравала важливу роль у формуванні ландшафту Замкової гори[1][6]. Галерея
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_in_Kiev_Podole_1862.jpg)
_03.JPG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
